Якось один художник намалював картину “Христос біля дверей”. Один з його друзів говорить йому:

– Гарна картина. Але тільки в ній є одна помилка.

– Яка помилка?

– Ти намалював двері, у яких немає ручки.

– Та ні ж. Немає там ніякої помилки. . .Ручка є, тільки вона … лише із зворотнього боку. Бог ніколи нікого не примушує слідувати за ним; Він ніколи не вривається у двері нашого серця, а лише стукає … Чи чуємо ми Його стук? Чи гостинні ми для Бога? Чи впустили ми Його в своє серце? Якщо ні, то є той, хто вривається в нього без запрошення. Лукавий ніколи не церемониться з нами. Нехай же в наших серцях завжди живе Христос, і тоді місця лукавому не буде. Продовжувати читання Відкрийте серце для Бога… →

Один хлопець, який присвятив життя Богові, постійно просив свою невіруючу дівчину прийти до Бога і присвятити Йому своє життя.

– Добре, – відповідала дівчина, – я прийду до Нього, але ближче до старості… Я ще така молода і хочу пожити для себе, мені ще так багато треба зробити в цьому житті.

Через деякий час хлопець подарував дівчині букет зів’ялих троянд.

Дівчина обурилася:

– Як тобі в голову могло прийти дарувати мені зів’ялі квіти? Продовжувати читання Чому потрібно ходити до церкви змолоду? →

Одного разу рибалка перевозив на човні одного чоловіка. Пасажир квапив рибалку:

– Швидше, спізнююся на роботу!

Раптом він побачив, що на одному веслі човна було написано «молись», а на іншому – «трудися».

– Навіщо це? – Запитав він.

– Для пам’яті – відповів рибалка. – Щоб не забути, що треба молитися і працювати.

– Ну, трудитися, зрозуміло, всім треба, а молитися, – чоловік махнув рукою, – немає необхідності. Нікому це не потрібно, навіщо витрачати час на молитву. Продовжувати читання Молитва і праця →

Йшов дощ над морем…

«І навіщо я йду тут? – Дивуючись, нарікав він. – Тут і без мене он скільки води! Невже Бог не розуміє, що набагато корисніше було б направити мене в пустелю… або туди, де горять ліси?»

Так думав зверхньо дощ.

А далеко внизу, посеред безкрайнього моря, на дивом вцілілому після корабельної аварії плоту лежали люди. Вони ловили пересохлими губами цілющі краплі дощу, збирали, як безцінний скарб, прісну воду, щоб її вистачило до рятівного берега. І невтомно дякували Богові за те, що він послав їм цей дощ, який не дасть їм тепер померти від спраги… Продовжувати читання Господь дає те, що нам потрібно… →

Ще один волхв також бачив зірку, сяючу над Віфлеємом.

Але він завжди запізнювався прийти в місце, де міг би бути Ісус, бо по дорозі його постійно зупиняли бідні й нужденні з проханнями про допомогу.

Після тридцяти років прямування по кроках Ісуса, через Єгипет і Галілею волхв досяг Єрусалиму, але знову було занадто пізно. Дитина Ісус був тепер чоловіком, і волхв прибув в день розп’яття.

Мудрець ніс перли, щоб віддати Ісусу, але продав всі для того, щоб допомогти тим, кого він зустрічав у дорозі.

Залишилася тільки одна перлина, але Спаситель був уже мертвий. Продовжувати читання Робіть добро ближньому →