В день 24-ї неділі після свята П’ятидесятниці в нашому храмі було звершено Всенічне бдіння та Божественну Літургію, після якої настоятель храму в словах проповіді звернувся до парафіян на тему сьогоднішнього євангельського читання.

В сьогоднішню неділю Свята Церква повчає нас притчею про нерозумного багача ( Лк 12: 16-21) застерігаючи нас від стяжательства від егоїстичного піклування тільки про своє власне благополуччя.
Багач, про якого говорилось сьогодні в Євангелії, назбиравши собі багатство, сказав у своїй душі: « душе…спочивай, їж, пий, веселись…». Але Бог сказав йому: « Безумний цієї ночі ти позбудешся життя свого».
Чому Господь назвав цього чоловіка « безумним»? Та тому, що цей чоловік піклувався тільки про себе і своє особисте задоволення і веселість. Його так захопило багатство, що він забув навіть про те, що дні часи його життя пораховані, тому що тільки Бог знає час життя і смерті. А цей багач сам собі визначає веселість на багато років. За це Господь називає його нерозумним. Святитель Василій Великий запитує: « Чи минула кого смерть через багатство? Довго їм багатство буде служити приводом до воєн, коли через нього кують зброю, точать мечі»? ( Бесіда 7). Але вина не в самому багатстві, тому що Сам Бог все дає людині і благословляє всі земні труди людини і бажає щоб своєю працею і успіхами люди примножували людську місію і своє благополуччя.
Для цього Він посилає дощі, як на праведних, так і на не праведних, для цього він проливає світло на добрих і на злих, бажаючи всім людям тільки добра. Бог хоче, щоб і люди творили один одному тільки добро, користуючись при цьому дарами життя: « Коли багатство примножується не віддавайте йому серце (Пс. 61: 11), – переконує нас псалмоспівець Давид, – і « Тому хто просить тебе дай» ( Мф. 5: 42) заповідає нам Спаситель.
Християнин покликаний в « Бога багатіти», тобто багатіти і духовними і матеріальними засобами не для себе, а заради служіння любові, багатіти добрими ділами, співстражданням до ближніх, багатіти молитвою, молитовним подвигом і благодаттю Божою, яка дарується за все це Господом.
І тому браття і сестри, хочеться ще раз нагадати про загально християнський священний обов’язок: треба шукати перш за все тих небесних і невід’ємних скарбів, яких не можуть від нас забрати ні хвороби, ні скорботи, ні сама смерть, бо з цим багатством, з цим скарбом, ми підемо в Царство будучого віку.