Святий апостол Павло закликав християн: “Моліться безперестанку” (1 Сл. 5,17). “Як молимось, то говоримо із самим Господом нашим, — навчав Іван Золотоустий. — “Від того, хто молиться, Бог не хоче ані гарної мови, ані мистецьких слів, а хоче душевного тепла і ревності. В такому душевному настрої Господь, напевно, вислухає людину. У людей, коли йдеш із проханням, мусиш подбати про відповідні слова. Тут же нічого не треба.”

Однією з найулюбленіших і найпоширеніших молитов християнського Сходу є “Ісусова молитва”: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного (грішну)”. Вживають також коротшу форму: “Ісусе, Сину Божий, помилуй мене’.

Володимир Мономах так учив своїх нащадків у “Повчанні дітям”: “Навіть і на коні їздячи, — “Господи помилуй”, — благайте безперестану потай, бо ця молитва є ліпша від усіх”.

“Ісусову молитву” можна часто повторювати протягом дня.

Практика “Ісусової молитви” є простою, адже це лише повторення однієї молитви, одного речення, і складною водночас, бо кожна людина засвоює і виконує її у своєрідний, неповторний спосіб.

Чимало святих, яких нині вшановує Церква, освятили себе за допомогою “Ісусової молитви”. Наприклад, Серафим Саровський — один із найшанованіших православних святих, чудотворець, який трирічним хлопчиком упав із дзвіниці, але чудом залишився живим. Підлітком отримав зцілення від Курської ікони Божої Матері “Знамення”. У віці 18-ти років став послушником у Саровському монастирі. Шістнадцять років провів у пустелі, з них три роки — в повному мовчанні. Випробував себе подвигом стовпництва: тисячу днів і ночей стояв на камені й невпинно молився. Навіть ведмідь брав їжу в нього з рук.

“Ісусова молитва”, має властивість відновлювати первісну цілісну гармонію, яку мали люди до первородного гріха. Як виглядала людина до первородного гріха? Була внутрішня і зовнішня гармонія. Внутрішня і гармонія полягала в тому, що душевні сили були зібрані докупи і скеровані до Бога. Як це виглядало? Розум людини знав про Бога, розумів Бога, мав багато понять про Бога; серце людини відчувало присутність Бога; воля бажала чогось божественного, чогось духовного, тож була повністю внутрішня гармонія. Коли ми промовляємо “Ісусову молитву”, ми також збираємо наші внутрішні душевні сили докупи і скеровуємо їх до Бога, у такий спосіб відновлюючи цю первісну гармонію. Якщо людина перебуває в гріху, то цієї гармонії не існує, бо розум думає одне, серце відчуває щось інше, а воля бажає ще чогось іншого. Хоча зовні ця людина може дуже гарно виглядати, але всередині панує хаос. Коли ми каємося, коли промовляємо “Ісусову молитву”, тоді відновлюється ця внутрішня гармонія і ми стаємо духовно сильнішими”.

“Ісусова молитва” є надзвичайно могутньою, вона чудово допомагає виробити відчуття постійної Божої присутності, роздумувати над основами нашої віри. Метою “Ісусової молитви” є найтісніше єднання з Господом.

“Не кажи мені, що людина, зайнята своїми справами, не може знайти часу на молитву протягом дня. Може, і то легко! В молитві не так важливі наші звуки, як наші думки. Не зовнішній, а внутрішній стан. Можна молитися, йдучи дорогою, можна і в робітні, при праці молитися. Кожному: і робітникові, і невільникові, й купцеві — можна молитися щиро в роботі”, — навчає Іван Золотоустий.

Молитва — проба всього; молитва — джерело всього; молитва — і двигун усього; молитва — і направляє все. Наскільки молитва справна, настільки все справне. Бо вона не допустить, щоб щось було несправним. Молімося, завжди і всюди повторюймо слова молитви: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних!”