Якось одним шляхом йшли разом чернець і миловар. Кожен у своїх справах. Дорогою, зрозуміла річ, вони увесь час спілкувалися, розмовляючи про те та се. – Який сенс і яка реальна користь від нашої християнської релігії? – раптом запитав миловар. – Тільки ось подивися навкруги: скільки у світі тяжких страждань, кривавих війн та інших жахливих лихоліть і трагедій, усіляких злочинів, жорстокості, байдужості й брехні, ненависті і ворожнечі, злоби, розпусти і волаючої кривди. А також страшних хвороб, недугів і злиднів, усіляких утисків та гноблення тощо! Й, по суті, дуже й дуже мало допомагають тут усі ці століття й тисячоліття пізнання добра, правди й справедливості, що їх навчає людей наш Бог-Творець через Святе Письмо та науку Христової Церкви. Продовжувати читання Про віру та добрі справи →

Одного разу юдейський законник (тобто людина, що займається вивченням Закону Божого), спокушаючи Ісуса, запитав Його: “Учителю, яка заповідь найбільша в законі?”

Ісус Христос відповів йому: “Полюби Господа Бога твого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім розумом своїм. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього свого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки”.

Це означає: все, чого вчить Закон Божий, про що говорили пророки, усе це цілком вміщують у собі ці дві головні заповіді, бо всі заповіді закону і вчення його свідчать нам про любов. Продовжувати читання Про любов до Бога і ближнього. →