Життя кожного християнина як члена Церкви починається з Таїнства хрещення. Хрещення – це ворота, двері, через які ми входимо в простір спасіння. Кожен з нас або у свідомому віці, або ще в дитинстві пройшов через життєдайну купіль. І ось тепер, коли ми виросли і у нас з’явилися власні діти, ми теж приносимо їх у церкву для здійснення над ними хрещення. Як правило, немовлят приносять в храм не батьки, а восприємники. Але часто доводиться спостерігати, що люди абсолютно безвідповідально підходять до вибору хресних батьків для свого малюка: вибирають їх не з міркувань церковної користі, а з чисто життєвих понять.

Що ж таке восприємництво, і яка його функція в Церкві?

Восприємники з’явилися в Церкві з практики хрещення дорослих, і потім вже їх стали брати для хрещення дітей. У давнину Церква була гонима, богослужіння відбувалися таємно, і просто так людина не потрапляла з вулиці в цей круг. ЇЇ хтось вводив, брав на себе турботу про неї і відповідальність за неї перед громадою, виступаючи в якості поручителя. Коли минула епоха гонінь, особливої ​​необхідності в поручителях за дорослих не стало. Тому доросла людина може хреститися без восприємників. Але немовля не може ще вірувати і свідомо брати участь в Таїнстві Хрещення. Для цього існують восприємники: по їх вірі немовля приймає Хрещення.

Між дитиною і восприемником виникає особливе відношення – відношення  духовного родства. Потрібно зауважити, що в такий духовний зв’язок вступає тільки один з хрещених батьків – однієї статі з охрещуваним. Сам звичай мати двох восприємників – досить пізній. І хоча до нашого часу він вже міцно утвердився в Православній Церкві, все ж відношення духовного родства виникає з одним із хрещених батьків.

Вибираючи хресних для своїх дітей, батьки повинні керуватися насамперед не міркуваннями їх високого соціального чи майнового статусу, а упевненістю в тому, що майбутні хресні, самі будучи вірними чадами Православної Церкви, зможуть виконати ті обов’язки, які накладає на них інститут восприємництва. Коли дитина досягне свідомого віку, восприемник повинен буде пояснювати йому основи Православної віри, водити його до Причастя і піклуватися про його моральний стан. Саме на хресних лежить обов’язок вчасно причащати малюка, навчити його правильно і вчасно молитися, дотримуватися постів, долучити до інших необхідних правил церковного життя. Історія знає багато випадків, коли хрещеники відступали від православної віри, а їх хресні, нічого не прийнявши, чи важко хворіли, або вмирали, або життя їх наповнювалася скорботами і відчаєм. Тому восприємники впродовж всього життя повинні стежити за тим, як духовно живе і розвивається їх хрещеник.

Не можуть бути восприємниками (хресними) наступні особи.

1.Монахи і монахині.

2.Батьки для власних дітей.

3.Особи, які перебувають між собою в шлюбі, за традицією Руської Православної Церкви, не можуть хрестити одне немовля, але при цьому подружжю дозволяється бути хресними різних дітей одних і тих же батьків, тобто різночасно.

4.Невіруючі.

5.Нехрещені.

6.Малолітні.

7.Психічно ненормальні (душевнохворі) люди.

8.Особи, які прийшли в храм в нетверезому вигляді.

 

В крайньому випадку допускається Хрещення і без воспрємників, тоді сам священик вважається хресним батьком. Батько і мати можуть бути присутніми на Хрещенні власної дитини. Але мати охрещуваної може бути не допущена до участі в Таїнстві, якщо над нею не прочитана молитва 40-го дня. Церковні правила не забороняють бути хресними одного і того ж немовляти рідним брату та сестрі, а також батькові з дочкою або матері з сином. Жінці, яка перебуває в звичайному очищенні, незручно бути восприємницею. У таких випадках можна відкласти Хрещення або ж запросити іншу восприємницю.

Отже, хресні батьки поручаються перед Церквою про восприйнятих хрещеників. Щоб порука восприємників була дійсною, необхідно, щоб вони відповідали певним вимогам. Як сумно буває бачити, що хресні батьки не відповідають навіть мінімальним вимогам Церкви: не знають жодної молитви, не вміють правильно перехреститися, не носять хреста на грудях. Інші хресні батьки вважають своїм обов’язком перед приходом до храму «прийняти для хоробрості», хресні матері деколи бувають нескромно одягнені, з рясною косметикою. Хресні повинні бути хрещеними, повинні знати основи православної віри і свідомо уявляти, яку відповідальність перед Господом приймають на себе. Від хресних батьків вимагається знання основних істин православної віри, а також необхідний мінімум молитов.

 

Основні необхідні молитви

 

(Напам’ять)

 

Царю Небесный, Утешителю, Душе истинны, Иже везде сый и вся исполняяй, Сокровище благих и жизни Подателю, прииди и вселися в ны, и очисти ны от всякия скверны, и спаси, Блаже, души наша..

 

Отче наш, Иже еси на небесех! Да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли. Хлеб наш насущный даждь нам днесь; и остави нам долги наша, якоже и мы оставляем должником нашим; и не введи нас во искушение, но избави нас от лукаваго.

 

Богородице Дево, радуйся, Благодатная Марие, Господь с Тобою; благословенна Ты в женах и благословен плод чрева Твоего,яко Спаса родила еси душ наших.

 

Достойно есть яко воистину блажити Тя Богородицу, Присноблаженную и Пренепорочную и Матерь Бога нашего. Честнейшую Херувим и славнейшую без сравнения Серафим, без истления Бога Слова рождшую, сущую Богородицу Тя величаем.

 

Осмислено читати:

 

Верую во единаго Бога Отца, Вседержителя, Творца небу и земли, видимым же всем и невидимым. И во единаго Господа Иисуса Христа, Сына Божия, Единародного, Иже от Отца рожденнаго прежде всех век; Света от света, Бога истинна от Бога истинна, рождена, несотворенна, единосущна Отцу, Имже вся быша. Нас ради человек и нашего ради спасения сшедшаго с небес и воплотившагося от Духа Свята и Марии Девы и вочеловечшася.Распятаго же за ны при Понтийстем Пилате, и страдавша, и погребенна. И воскресшаго в третий день по Писанием. И восшедшаго на небеса, и седяща одесную Отца. И паки грядущаго со славою судити живым и мертвым, Егоже Царствию не будет конца. И в Духа Святаго, Господа, Животворящаго, Иже от Отца исходящаго, Иже со Отцем и Сыном споклоняема и сславима, глаголавшаго пророки. Во едину Святую, Соборную и Апостольскую Церковь. Исповедую едино крещение во оставление грехов. Чаю воскресения мертвых. И жизни будущаго века. Аминь.

 

Не потрібно лякатися тим, хто має намір стати восприємником, але не в повній мірі відповідає тим вимогам, про які сказано вище. Ніколи не пізно зайнятися духовною самоосвітою, особливо якщо це робиться не тільки для себе, а й заради іншої людини. В даний час є безліч видань, які в доступній формі викладають основи Православ’я. У разі виникнення незрозумілих питань потрібно звертатися за порадою до священика.

Якщо ви серйозна людина, то і до цієї події підійдете серйозно. Купіть книжку по темі і постарайтеся зрозуміти, що відбувається в момент хрещення. Ще напередодні постарайтеся налаштуватися духовно. Почитайте молитви, Євангеліє. Хрещеним обов’язково потрібно сходити в церкву, пройти співбесіду, по сповідатися і причаститися. На хресних обов’язково повинні бути одягнені натільні хрести.

По дорозі в храм в день Хрещення пам’ятайте, куди ви йдете, уникайте марнослів’я, жартів, а тим більше брутальних слів. Можливо, в церкві вам доведеться почекати, проявіть християнське терпіння.

Хрещення – це серйозне дійство, а не веселий ярмарок чудес, тому, якщо у Вас є побажання відобразити цей урочистий момент на фотографіях або відеозйомці, варто попередньо запитати дозволу у священика.

Наречення імені

Церковне ім’я при хрещенні нарікається на честь когось із святих угодників Божих, який з цього моменту стає Небесним покровителем охрещуваного. Наші предки давали імена своїм дітям по імені святого, пам’ять якого припадала на день народження або на день його хрестин. Іноді ім’я дитині обирали на честь святого, особливо шанованого всією сім’єю, хоча б день його пам’яті за часом був на певній віддалі від дня народження немовляти. Одна майбутня мама, поки чекала первенця, прочитала книгу про царствених страстотерпців. Вона стала молитися всій прославленій у Бога царській сім’ї, просячи допомоги, і обіцяла назвати дитину ім’ям мужньої і люблячої цариці Олександри. Всупереч прогнозам лікарів, пологи пройшли легко – і народжена дівчинка була наречена Олександрою. Можна вибрати будь-яке православне ім’я, лиш би воно було в святцях, а «строго за календарем» називати немовля зовсім не обов’язково. Якщо до моменту здійснення Таїнства Хрещення ім’я вже вибране, то потрібно визначити, в честь кого з святих, що носили таке ім’я (якщо їх декілька), буде відбуватися наречення. Цей святий і буде небесним покровителем новоохрещеного, а визначений за календарем день його пам’яті називається іменинами, або днем ​​Ангела, а на церковній мові – днем ​​тезоіменитства. Святому, на честь якого названа дитина, можна замовляти молебні, а його ікона обов’язково повинна бути у дитини вдома.

 

Що потрібно для хрещення

Хрестик і шнурочок для нього (дається священником при хрещенні); якщо хрестик є подарунком на хрещення і не був освячений, скажіть про це священику, його можна освятити прямо перед хрещенням;

Біла хрестильна сорочечка або біла пелюшечка;

Рушник.

Розглянемо тепер, що роблять восприємники в процесі здійснення Таїнства Хрещення.

Хрещення починається з чину вигнання злих духів з охрещуваного. Церква протистоїть злим духам, від яких нехрещене немовля поки ніяк не захищене, і бореться з ними. Священик читає молитви і звільняє немовля від влади демонів. Потім слідує діалог священика з охрещуваним. Від прихожого до хрещення потрібно відректися від сатани і сповідувати свою віру в Христа. Оскільки немовля не може ще саме давати відповіді, то зречення і сповідування здійснюють хресні батьки. Відзначимо тут, що віра восприємників ні в якому разі не замінює віру дітей: віра – особистий дар, і не може бути замінена вірою іншої особи. При хрещенні дитини необхідна попередня віра охрещуваного замінюється фактом народження від віруючих батьків. Тому хрещення в дитячому віці повинне відбуватися тільки в тому випадку, якщо батьки дитини перебувають у Церкві.

Здійснюючи зречення від сатани, священик запитує: «чи відрікаєшся від сатани і від усіх діл його, і від усіх ангелів його, і від всього служіння його, і від всієї гордині його?» Восприємник відповідає: «Відрікаюся» (це питання і відповідь повторюються тричі). Потім священик запитує: «Чи зрікся від сатани?» – Восприємник відповідає: «Зрікся» (також повторюється тричі). Священик говорить: «І дмухни, і плюнь на нього». На жаль, в даний час значення цих дій буває незрозумілим для восприємників, або навіть викликає посмішку. Біда в тому, що більшість людей не бачать присутності й дій сатани у світі, не помічають явного ідолопоклонства, яке просочує їх життя. Багато хто думає, що можна прийняти образ життя світу і цінності, які він встановлює, і разом з тим виконувати «релігійні обов’язки». Але християнин повинен відректися від того способу життя та ієрархії цінностей, які нав’язує світ, і пам’ятати, що життя віруючого – це «вузький шлях» і боротьба. Словами «відрікаюся» оголошена війна сатані; з цього моменту починається битва, результат якої – або вічне життя, або вічна смерть.

Після цього охрещуваний сповідує вірність Христу, дає клятву, подібну військовій присязі. Священик ставить запитання: «Чи поєднуєшся ти з Христом?» – Восприемник відповідає: «поєднуюсь» (повторюється тричі). Знову запитує священик: «Чи з’єднався ти з Христом» – «З’єднався» – «І віруєш ти Йому?» – «Вірую Йому як Царю і Богу». Це рішення приймається раз і назавжди, і не підлягає перегляду. Таке рішення означає безумовну відданість Богу, повну готовність слідувати шляхом віри, що б не трапилося. Охрещуваний сповідує свою віру Христу як Царю і Богу читанням Символу Віри. Символ віри містить у скороченому вигляді все православне віровчення, всі християнські істини. І в давнину, і тепер знання Символу віри – необхідна умова для того, щоб прийти до Хрещення.

При хрещенні немовлят восприємники тримають на руках своїх хресних дітей на протязі всього Таїнства. Якщо восприємників двоє, то хлопчика може тримати хрещена мати, а дівчинку – хрещений батько аж до занурення в купіль. Після триразового занурення в купіль немовля повертається на руки восприємнику тієї ж статі, що і немовля. Саме тому, що після занурення в купель хресний (-а) приймає немовля з рук священика, і пішла слов’янська назва восприємник. Тим самим він на все життя бере на себе обов’язок виховувати дитину в православному дусі і відповідь за це виховання буде давати на Страшному Суді.

Забобони, пов’язані з хрещенням

Варто відзначити, що серед людей ходить величезна кількість різних легенд з приводу подій в церквах  на хрещення. Серед них поширене омана про те, що якщо дитина занадто шумно веде себе в церкві під час обряду, значить, у неї поселилася нечиста сила. А як Ви будете себе вести, якщо Вас занурити з головою у воду три рази ні з того ні з сього, особливо якщо Ви перед цим мирно спали? Довкола повно незнайомих людей, мама далеко і навколо тебе постійно ходить чужий дядько – не весело, правда? Так само і Вашій дитині неприємно і некомфортно. Тому не варто надумувати собі всякі дурниці і переживати без причини. Дитина ваша чиста і здорова і ніяка зла сила в ній не мешкає.

Нотатки

У духовному родстві шлюб заборонений між восприємниками (хресними) і восприйнятими в Таїнстві Хрещення (хрещениками), а також з батьками восприйнятих (хрещеників). Тобто хрещений батько або хресна мати не можуть вступати в шлюб ні з хрещениками або хрещеницями, ні з їх рідними по крові батьками і матерями.

Що стосується шлюбу між восприемником і восприємницею (хресні батько і мати одного і того ж охрещуваного), то вони згодом можуть перебувати у шлюбі між собою (“Препятствия к венчанию и восприемничеству при крещении». Григоровский С. П. Издательский совет РПЦ. 2007.  З благословення Святійшого Патріарха Алексія II. Стор. 49: «В даний час 211-а стаття Номоканона, в якій вказується на неприпустимість шлюбу між восприємниками, не має ніякого практичного значення і повинна почитатися скасованою … Так як при хрещенні достатньо бути одному восприємнику або одній восприємниці, в залежності від статі охрещуваного, то немає підстав вважати восприємників які перебувають в якому-небуть духовному родстві і тому забороняти їм вступ до шлюбу між собою »).