Сьогодні, у нашому храмі відбулось святкове Богослужіння в честь святого пророка Іллі.  Настоятель храму, архімандрит Серафим, відслужив акафіст  святому пророку, та освятив воду. Усі присутні на чолі з настоятелем молилися святому,  щоб він вберіг нас від різної лютої стихії   та  допоміг відновити мир та спокій  у нашій країні і в цілому світі.

За достовірними переказами, батьківщиною святого пророка Божого Іллі була країна Гілеадська, по ту сторону Йордану. Місто ж, у якому народився він, називалося Фесвіт, тому Ілля і прозваний Фесвітянином. Походив Ілля з роду Ааронового, від батька на ім’я Савах. Народження Іллі було ознаменовано видінням  його батькові. У той самий час, коли мати Іллі народжувала його, Савах побачив сіяючих чоловіків, які розмовляли з немовлям, сповивали його вогнем і годували його, вкладаючи в уста його полум’я вогню. Наляканий таким видінням, Савах пішов в Єрусалим і розповів про нього священикам. Тоді один з них, пророк і провидець,  сказав Саваху:

– Не бійся видіння щодо твого сина, але знай, що немовля те буде посудиною благодаті Божої: слово його буде як вогонь, сильне і дієве, буде велика ревність його до Господа, і життя його буде угодне Богу, і буде судити він Ізраїль зброєю і вогнем.

Таке було при народженні Іллі знамення і пророкування про нього, яке вказує на те, яким він буде, коли змужніє.

Виховання і навчання своє Ілля отримав між священиками; із самих юних років, віддавши себе Богові, полюбив він невинну чистоту, в якій перебував, як ангел Божий, невинний перед Богом, чистий душею і тілом. Люблячи ж міркувати про Бога, він часто віддалявся для безмовності в пустельні місця, де подовгу розмовляв наодинці з Богом в теплій до Нього молитві, палаючи до Нього, як серафим, полум’яною любов’ю. І сам Ілля був любимим Богом, тому що Бог любить люблячих Його. Все, що просив Ілля у Бога, він отримував.

Добре бачив, яке відбувається розбещення  Ізраіля у беззаконні: царі перебувають в богопротивному нечесті; судді та старійшини – живуть не по правді; народ – поклоняється ідолам та перебуває у всіляких духовних і тілесних пороках без страху і боязні перед Богом, приносить синів і дочок своїх в жертву демонам.  А ті, що ревно почитають  істинного Бога, перетерплюють всілякі утиски та гоніння, навіть до смерті. Про все це пророк Божий сильно переживав серцем: він то оплакував смерть настільки незліченної безлічі душ людських, то нарікав на жорстоке гоніння праведних; особливо ж він сумував і страждав душею про безчестя, що наноситься істинному Богу з боку нечестивих людей, і все більш ревно дбав про славу Божу.

Насамперед  Ілля молив Бога, щоб навернув Він грішників до покаяння. Але позаяк як Господь вимагає й очікує від грішних людей добровільного звернення, а в запеклих серцем ізраїльтян не було такого прагнення до добра, то пророк Ілля  просив Бога покарати ізраїльтян тимчасово, щоб хоча б таким способом відвернути їх від нечестя. Але водночас знаючи, що Господь через Своє чоловіколюбство та милосердя й довготерпеливість не спішить карати людей, Ілля, з великої своєї любові до Нього, насмілився просити Бога повеліти йому, Іллі, покарати злочинців з думкою, що не навернуться вони до покаяння, коли будуть покарані людиною. І невідступно просив про це Ілля Бога, поки не отримав, що просив від всещедрого Господа.

У той час в Ізраїлі владарював беззаконний цар Ахав.  Ахав одружився на Єзавелі, дочці царя сидонською Ефваала. Єзавель, як запекла язичниця, принесла із собою в нове царство свого ідола – сидонською божка Ваала. Ахав же побудував для нього в Самарії капище і поставив там жертівника йому, де сам поклонявся Ваалу, як богу, і всіх ізраїльтян примушував кланятися ідолу. Через це він незабаром до крайності поширив і розвинув у своєму царстві ідолопоклонство, причому значно більше за всіх тих царів, що правили до нього над Ізраїлем, й чим прогнівив Господа Бога Всевишнього. І ось прийшов пророк Божий Ілля до нього і викривав його в омані: що він, залишивши Бога Ізраїлевого, сам кланяється бісам і разом із собою весь народ свій тягне до погибелі. Бачачи ж, що цар не слухає його умовляння, святий пророк до слів доклав справу, віддавши покаранню царя-богопротивника і підданих його. Він сказав:

– Живий Господь Бог всемогутній, Бог Ізраїлів, перед Яким я стою, – якщо в ці роки буде на землю роса або дощ, то не інакше, як тільки за моїм словом.

Сказавши це, Ілля пішов від Ахава, і, по слову пророка, затрималось небо і настала посуха: жодна крапля дощу або роси не впала на землю. Внаслідок цієї засухи був повний неврожай хлібів, і настав голод. Бо, коли грішить один цар, то й на всіх підданих гнів Божий приходить (як і колись, внаслідок гріхопадіння лише одного Давида, страждало все царство). Пророк же Божий Ілля чекав, що Ахав, цар Ізраїлів, будучи покараний, зрештою, усвідомитьсвою помилку, звернеться до Бога з покаянням, а разом із собою наверне на шлях істинний і розбещений ним  народ. Але коли святий Ілля побачив, що Ахав, подібно єгипетському фараону доби Мойсея, залишається запеклим, не тільки не думає залишити нечестя, але, навпаки – все більше й більше занурюється в безодню зла, переслідує і навіть вбиває праведних людей,  які догоджали  Богові своїм життям, то продовжив покарання на другий і на третій рік. Тобто, саме в цей час і виповнилося слово пророка Мойсея, сказане Ізраїлю:

– Буде небо над тобою міддю, а земля під тобою залізом (Втор.28:23).

Що ж отут чинить всеблагий Бог? Він посилає пророка Іллю у відокремлене місце, далеке від осель людських, кажучи:

– Іди на схід, і сховаєшся при потоці Хорафа, що навпроти Йордану. З цього потоку ти будеш пити, а крукам наказав Я годувати тебе там (3Цар.17:3-4).

Зробив же це Господь задля того, аби Іллю не вбила Єзавель, і щоб Ілля не загинув від голоду, і щоб ворони із Хорафського потоку порушили в Іллі співчуття до людей, що страждають і гинуть від голоду і спраги. Ворони в порівнянні з іншими птахами володіють особливою властивістю (Пс.146: 9): вони дуже ненажерливі і не мають ніякого співчуття навіть до своїх пташенят. Бо ворон – тільки лише виведе пташенят своїх, залишає їх у гнізді, відлітаючи в інше місце, і таким чином прирікаючи пташенят на голодну смерть. Тільки Промисел Божий, який піклується про кожну тварину, рятує їх від смерті: до їхнього дзьобика самі собою прилітають мушки, яких пташенята і проковтують.

І щоразу, коли ворони, за велінням Божим, прилітали  кожного дня до пророка, приносили йому їжу: вранці- хліб, а ввечері – м’ясо, совість у Іллі, – цей внутрішній в людині голос Божий, – волала до його серця:

– Дивись – ворони, будучи від природи дикими, ласими, ненажерливими, не люблять своїх пташенят, а як піклуються про твій прожиток: самі голодні, а тобі приносять їжу. Ти ж, сама людина, але не маєш співчуття до людей, і не тільки людей, а й худоби і птахів та хочеш усіх їх заморити голодом.

Також, коли через деякий час побачив пророк потік висохлий, Бог сказав йому:

– Час уже помилувати замучену живність і послати їй дощ, щоб і тобі самому не померти від спраги.

Але ревнитель Божий кріпився, – навпаки, він благав Бога, щоб не було дощу до тих пір, допоки не будуть покарані і поки не загинуть на землі всі вороги Божі.

Тоді знову Господь, премудро схиляючи Свого раба до милосердя, послав його до Сарепти Сидонської, що знаходилася не під владою царя Ізраїльського, до бідної вдови, щоб він зрозумів, яке лихо завдав він не тільки людям багатим і перебуваючим у шлюбі, але й бідним вдовам. Тим, які не тільки під час голоду, але і в роки врожаїв хліба і всякого земного достатку часто не мають для денного прожитку.

Пророк, прийшовши до воріт цього міста, побачив вдову, яка несе дрова, не більше двох полін, бо у неї в діжці була одна тільки жменя борошна і трохи олії в горняті.  Ілля був змучений голодом, то він попросив у вдови шматок хліба. Вдовиця ж, розповівши йому про свою крайню бідність останнім часом, сказала, що вона хоче для себе і для свого сина із того борошна, що залишилася в неї, востаннє приготувати обід, а потім їм доведеться померти від голоду. Маючи ж від Бога, по вірі своїй, дар чудотворення, Ілля вчинив так, що борошно та олію в домі вдовиці залишалися невичерпні, і він пробув у вдовиці до тих пір, поки припинився голод.

Пророк і померлого сина вдовиці воскресив молитвою, поєднаною з триразовим подихом на померлого, як про те написано в Слові Божому. Існує оповідь про це воскресіння сина вдови, що ім’я йому було Іона, і що саме він, коли виріс, сподобився пророчого дару, був посланий до Ніневії проповідувати покаяння; будучи ж поглинений в море китом і через три дні викинутий ним на суходіл, у такий спосіб проовістив майбутнє – на третій день перебування у гробі, Христове Воскресіння. Про все це докладно розповідається в однойменній старозавітній пророчій книзі і в житії Іони.

По закінченні трьох посушливих і голодних років всеблагий Бог, бачачи створення Своє зовсім замученим на землі від голоду, змилосердився і сказав рабу Своєму Іллі:

– Піди до Ахава; я хочу помилувати створіння Своє і по твоєму слову послати дощ на висохлу землю, напоїти її і зробити плодоносною. Ахав вже схиляється до покаяння, шукає тебе і готовий послухатися тебе в усьому, що ти накажеш йому.

Пророк негайно ж із Сарепти Сидонської відправився до Самарії. У царя Ахава був у той час домоправителем Овдій, вірний слуга йому і людина богобоязлива. Він приховав від убивства з боку Єзавелі сотню пророків Господніх, помістивши їх у двох печерах, по п’ятдесят в кожній, і годував їх хлібом та водою. Закликавши до себе цього урядника, цар Ахав (ще до приходу до нього Іллі) послав його пошукати при висохлих потоках трави, щоб було чим прогодувати вже небагатьох, що залишилися в живих коней та іншу худобу. Лише тільки Овдій вийшов з міста, то зустрів святого пророка Іллю, вклонився йому до землі і сказав, що Ахав ретельно шукав його в усьому царстві своєму. Святий Ілля відповів до Овдія:

– Піди й скажи панові своєму: Ось я, Ілля, йду до нього.

Овдій відмовлявся, кажучи:

– Боюся, як би, коли я піду від тебе, Дух Господній не переніс тебе в іншу країну, і я опинюся тоді брехуном перед паном своїм, і він, розгнівавшись на мене, то й уб’є мене.

Ілля відповів:
– Живий Господь сил, перед Яким я стою! Сьогодні ж я здамся Ахаву!

Овдій по вернувся і розповів про все царю. Ахав поспішив вийти назустріч людині Божій. Але коли ж він побачив Іллю, то в ньому знову заграла стара злоба й ненависть до пророка, а томувін не міг утриматися від жорстоких слів і сказав до Іллі:

– Це ти розбещуєш  Ізраїль?

Пророк же Божий безбоязно відповів Ахаву:

– Не я розбещував Ізраїля, а ти та дім твого батька, що залишили Господа Бога свого і поклоняються ідолові Ваалу.

Після цього пророк Божий наказав цареві, кажучи:

– Негайно пішли і збери до мене на гору Карміл всі десять колін Ізраїлевих; приведи чотириста п’ятьдесят нечестивих пророків Ваалових, а також служителів інших ідолів на горах високих і в рощах, що харчуються від столу Єзавелі. Нехай вони вступлять у суперечку зі мною, а тоді побачимо, який є Бог істинний.

Дуже швидко цар, розіславши гінців по всій землі Ізраїльській, зібрав безліч народу, і всіх безбожних пророків і жерців скликав на гору Кармел, і сам туди прийшов.

Тоді ревнитель Божий Ілля, ставши перед присутніми, звернувся до царя і до всього Ізраїлевого народу з такими словами:

– Чи довго ви будете кульгати на обидва коліна ваші? Якщо Господь Бог, що вивів вас сильною рукою з Єгипту, є Бог, то чому не тримаєтесь Його? Якщо ж Ваал є бог ваш, то йдіть за ним.

Народ  мовчав, та й не міг що-небудь відповісти, бо всякий ізраїльтянин своєю совістю був викритий  в боговідступництві й омані. Тоді Ілля продовжував:

– От що: аби вам нині пізнати істинного Бога, робіть те, що я буду наказувати вам. Ви бачите, що я тільки один у всьому Ізраїлі залишився пророком Господнім; усіх же інших пророків ви вбили; бачите також, як багато тут пророків Ваалових та інших ідолів. Отже, дайте нам двох бичків для жертвопринесення, одного мені, а іншого жерцям Вааловим; але вогню не треба нам. На чию жертву з неба спаде вогонь і пожере її, бог того і є істинний Бог: і всі мусять поклонитися Йому. А ті, що не визнають Його, нехай будуть віддані смерті.

Вислухавши ці слова, весь народ схвалив рішення пророка Божого і сказав:

– Хай буде так: слово твоє добре.

Коли ж до цього зібрання були приведені бички, святий Ілля сказав нечестивим Вааловим пророкам:

– Виберіть собі одного бичка, і ви перші приготуйте жертву, бо вас багато; а я один і приготую опісля вас. Поклавши ж на дрова тільця, вогню не запалюйте, але моліться вашому богу Ваалу, щоб він з неба послав вогонь і спалив вашу жертву.

Кинувши жереб, ідолопоклонники взяли тільця, розділили його на частини, поклали їх на жертовник поверх дров, і почали молиться Ваалу своєму, щоб він послав вогонь на жертву їх. Вони закликали ім’я його з ранку до полудня, волаючи:

– Послухай нас, Ваал, послухай!

Але не було ні голосу, ні відповіді. Взялися вони скакати навколо жертовника, але все марно. Опівдні пророк Божий почав сміятися над ними:

– Кричіть голосніше, – при цьому казав він, – щоб бог ваш почув вас; напевно  він зараз зайнятий, або з кимось розмовляє, або бенкетує, або спить; кричіть якомога голосніше, щоб розбудити його.

Лжепророки гучним голосом звали Ваала і, за звичаєм своїм, кололи себе ножами, а інші били себе бичами до крові. Пред настанням вечора святий Ілля сказав їм:

– Замовкніть і перестаньте; вже час принести мою жертву.

Адепти Ваалові перестали кричати. Тоді Ілля, звернувшись до народу, сказав:

– Підійдіть до мене!

Всі підійшли до нього. Пророк взяв дванадцять каменів за числом колін Ізраїлевих, побудував з них жертовник Господу. Потім, поклавши на жертовник дрова, розділив тільця на частини, поклав їх на дрова; навколо жертовника викопав рів і наказав людям, щоб вони, взявши чотири відра, лили воду на жертву і на дрова. Вони так і зробили. Ілля наказав повторити: повторили. Наказав втретє зробити теж саме, і зробили. Вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою.

Ілля звернув погляд свій до неба, кажучи:

– Господи Боже Авраамів, Ісаків та Яковів! Почуй нині мене, раба Твого, і пошли з неба вогонь на жертву, щоб всі ці люди нині пізнали, що Ти є Бог Ізраїлів, а я – раб Твій, і Тобі приніс жертву цю! Почуй мене, Господи, дай відповідь мені вогнем, щоб серця людей сих звернулися до Тебе.

І впав від Господа з неба вогонь і знищив геть усе: і дрова, і каміння, і золу, і навіть воду, яка була в рові, – все винищив вогонь. Побачивши це, весь народ упав обличчям на землю, волаючи:

– Воістину Господь є Бог єдиний, і немає іншого Бога, крім Нього!

Ілля сказав до народу:

– Схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не втік.

Народ виконав його наказ, і Ілля відвів їх до потоку долини, що впадає своїми водами у Велике море. Там він своїми руками заколов іх і нечестиві трупи їх кинув у воду, щоб земля не стала нечиста ними і щоб повітря не наповнилося смородом від них. Після цього святий Ілля звелів цареві Ахаву якомога швидше пити і їсти і запрягати коней в колісницю, щоб вирушити в дорогу, бо скоро піде великий дощ, який вимочить геть усе. Коли Ахав сів їсти і пити, Ілля зійшов на гору Кармел. Нахилившись до долу, він поклав обличчя своє між свої коліна і молився Богу про дарування дощу на землю. Негайно ж по молитві його, як би ключем, відкрилося небо, і випав великий сніг, який омочив усіх і спраглу землю рясно напоїв. Тоді Ахав, усвідомивши свою помилку й провину, на шляху до Самарії оплакував гріхи свої. Святий Ілля, оперезавши стегна свої, піший йшов попереду його, радіючи про славу Господа Бога свого.

Нечестива ж цариця – дружина Ахава Єзавель, довідавшись про всі ці події, неймовірно розгнівалася на Іллю за вбивство її безсоромних пророків і, клянучись своїми богами, послала сказати йому,  що назавтра, в той самий час, в який Ілля вбив пророків Ваала та інших ідолів, вона вб’є його. Святий Ілля злякався смерті, бо був звичайною людиною – з усіма властивими людям немочами і недоліками, як і сказано про нього: “Ілля був чоловік, подібний до нас” (Як. 5:17). Через погрози Єзавелі він втік до Вірсавії, в царство Іудейське, і пішов в пустелю один. Пройшовши пустелею один день, він сів під одним ялівцем відпочити і, дуже засмучений, став просити у Бога смерті собі, кажучи:

– Господи! Досить для мене, що я до сих пір жив на землі, візьми тепер душу мою; невже я ліпший від батьків своїх?!

Пророк сказав так не внаслідок скорботи від гоніння на нього, але як ревнитель Божий, що не терпить злоби людської, безчестя іі паплюження пресвятого імені Господнього: для нього легше було вмерти, аніж чути й бачити беззаконних, що нехтують, зневажають і відкидають Бога свого. З такою молитвою на устах Ілля ліг і заснув під деревом. І ось побачив він ангела  Господнього, який сказав йому:

– Встань, їж і пий.

Піднявшись, Ілля побачив у свого узголів’я теплого калача і глечик води. Він устав, поїв, напився води і знову заснув. Ангел Господній вдруге торкнувся його, кажучи:

– Встань, їж і пий, бо маєш здолати далеку дорогу.

Ілля, вставши, ще поїв, напився води і, підкріпившись цією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорив, де оселився в печері. Тут співрозмовником йому був Сам Господь Бог, Який явився йому в легкому вітрі. Коли наближався до нього Господь, то передували цьому страшні знамення Його: спочатку була сильна буря, що руйнує гори і розбиває скелі, потім ішов вогонь, але і у вогні не було Господа; після вогню розпочалося віяння легкого вітру; тут і був Господь. Коли Ілля почув проходження Господа, він закрив обличчя своє плащем і, вийшовши з печери, встав біля неї. Тут він почув Господа, що говорив йому:

– Що ти тут робиш, Ілля?

Ілля відповів:

– Шукаю Тебе, Господи Вседержителю, бо сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, жертовники Твої зруйнували і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але мене теж хочуть вбити.

Господь же, втішаючи Іллю в печалі його, відкрив йому, що не весь Ізраїльський народ відступив від Нього; але Він має сім тисяч таємних рабів Своїх, які не схиляли колін своїх перед Ваалом. Водночас Господь звістив Іллю про майбутню  загибель Ахава й Єзавелі та всього дому їхнього, і повелів Іллі привести в Ізраїльське царство благочестивого чоловіка  на ім’я Єгу, який і мав згубити весь рід Ахавів, а Єлисея – помазати на пророка.

Ілля, за велінням Господнім, пішов від Хорива. Доргою зустрів Єлисея, сина Шафатового , який орав  землю дванадцятьма парами волів; поклавши на нього свій плащ, святий Ілля оголосив йому волю Господню, назвав його пророком і наказав йому йти за собою. Єлисей же сказав до Іллі:

– Благаю тебе, відпусти мене на короткий час попрощатися з батьком і матір’ю моїми, і тоді я піду за тобою.

Святий Ілля не перешкодив цьому. Єлисей же, прийшовши додому, заколов пару волів, на яких сам орав, влаштував частування сусідам і родичам, а потім, попрощавшись з батьками, пішов до Іллі і всюди слідував за ним, будучи для нього слугою і його учнем.

У цей час цар Ахав, під впливом своєї нечестивої дружини Єзавелі, до колишніх беззаконь додав нове, наступне.

У одного ізраїльтянина на ім’я  Навота був виноградник поблизу володіння царя Ахава в Самарії. Ахав запропонував:

– Віддай мені твій виноградник, щоб він служив для мене садом, бо він знаходиться поблизу мого палацу; тобі ж я дам інший, набагато кращеий за цей, а якщо тобі це не до вподоби буде, то грошима заплачу тобі за твій виноградник.

Навот відповів:

– Збережи мене, Господь, щоб я віддав тобі спадщину моїх предків.

Ахав вернувся до дому свого дуже збентежений і ображений такою відповіддю, і від прикрості такої не міг їсти хліба. Єзавель же, дізнавшись причину печалі його, насміялася над ним, кажучи:

– Невже така твоя, цар Ізраїлів, влада, що навіть на одній людині ти не сильний проявити свою волю? Але перестань засмучуватися, їж хліб і почекай трохи часу: я сама віддам тобі в руки виноградник Навота.

Сказавши це, вона написала від імені царя наказ найстарішим громадянам ізраїльським і приклала до нього царську печатку. Написано ж було, щоб вони звели на їзреелянина облудне звинувачення, ніби він прокляв Бога і царя, і, представивши лжесвідків, побили б його за містом камінням. І було вчинено те несправедливе вбивство. Після страти безневинного їзреелянина, Єзавель сказала Ахаву:

– Тепер виноградник твій – без грошей, бо цього ізраїльтянина вже немає серед живих.

Ахав, почувши про вбивство Навота, трохи засмутився, а потім пішов до виноградника, щоби прийняти його в свою власність. На шляху зустрів його, за велінням Божим, святий пророк Ілля та й сказав цареві:

–  Ти несправедливо вбив невинного їзраільтянина і незаконно заволодів його виноградником, то тому говорить Господь: на тому, самому місці, де пси лизали кров Навота, пси полижут і твою кров; також і дружину твою Єзавель з’їдять пси, і весь дім твій буде винищений.

Ахав, почувши ці слова, заплакав, зняв із себе царські шати, одягнувся у волосяницю і наклав на себе піст. І навіть це мале покаяння Ахава перед Господом набуло такої сили, що виконання призначеного покарання всьому дому його було відкладено на час після смерті Ахава. Бо Господь сказав Своєму пророку Іллі:

– Оскільки Ахав покаявся, то не наведу Я лиха на дім його за його життя, але при сині його.

Після цього Ахав прожив три роки і загинув в бою. З місця битви він був відвезений на колісниці в Самарію, і його кров, що тече з колісниці, лизали пси, як і передбачив пророк Божий. Також і все, що передбачено було про Єзавель і про весь Ахава дім, потім виповнилося свого часу, вже після взяття святого Іллі на небо (4Цар. 9 гл.).