Село Березанка входить в склад парафії святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.
Перша письмова згадка про село зустрічається 1666 року на сторінках Чернігівської переписної книги: «Положеніе имеетъ отъ пахотнаго поля, на ровном месте, по берегу реки Замглая, съ правой стороны реки». Березанка виникла на тих«волоках», які були відведені чернігівському магістрату та його урядовцям за привілеєм 1623 року. Про виникнення цих сіл на магістратській землі зазначено у рапорті магістрату від 2 січня 1764 р.: на 20 волоках, які надані були на уряд війта, «поселились село Березанка и деревни Свинь и Киселювка, за чем село и деревни по гетманским универсалам на ранг войта черниговского утверждены». Вірогідно, в основі назви закладено географічний топонім – можливо, у цій місцевості існувала березова роща. Однак скільки-небудь конкретних версій не збереглося.
Зауважимо, що у трикутнику війтівських сіл саме Березанка виступає центральним поселенням, із церквою (Свинь і Киселівка названі деревнями). В документах 1730 року Березанка згадується як село, що на той час свідчило про наявність церкви. В селі діяла церква на честь Різдва Богородиці. Рік освячення першої церкви невідомий, але відомо, що 1878 року на місці старої, розібраної за станом, зведено нову, також дерев’яну, особливістю якої була дзвіниця, приєднана до храму з західної сторони, а не із західної, як це передбачає статут храмобудування. В 1765 році в селі налічувалося 66 дворів, серед яких 39 козачих дворів, 27 – селянських, в яких загалом проживало 671 особа. Село належало війту Чернігівському Никифору Шарому. Селяни займалися землеробством, хлібопеченням, продукти з чого продавали в села: Бобровицю, Брусилів, Пакуль та інші.,також помічено продавання моху, яким утеплювалися будинки. За даними сповідних книг церкви видно, що село зростало аж до 10-х років ХІХ століття. За записами бачимо, що в 1750 році кількість прихожан становила 287 осіб, в 1770 – 692, в 1790 – 840, в 1810 – 881, в 1830 – 914, в 1850 – 1018, в 1860 – 1046 осіб. Це зумовлювалось тим, що навколо села об’єднувались хутори, входячи в склад села.
В 1902 році в Березанці відкрито однокласну початкову школу, до якої діяла Церковна школа грамоти. Першим цивільним вчителем був Андрій Полегенько, який навчав у приватному приміщенні. В 1930 році в селі відкрито КолГосп та Клуб. Пізніше – магазин, який у довоєнні часи був єдиним на всю округу. На падіння населення значно вплинули події І Світової війни, в якій загинули 83 чоловіки, приписаних в селі; події колективізації, за яких було виселено до 30 сімей; події Голодомору 1932-33 років, в часи якого загинуло 32 жителі села; події Великої Вітчизняної війни, в якій загинуло 147 осіб, та інші.
До 1964 року діяла церква, в якій після навали чотирьох добровольців-комуністів перестало служитися. З 1964 по 1980 рік церква підлягала деяким руйнуванням, зокрема в 1964 році намагання звалити дзвіницю завершилися невдачею – похилився лише купол. Та вже навесні 1980 церкву зруйновано. Один з працівників Державного Реєстру Нерухомих Пам’яток згадував: ” Наша група вже мала при собі всі необхідні документи для присвоєння церкві статусу Пам’ятки архітектури, аби завадити руйнуванню, та зробити реставрацію храму. Але коли приїхали в Березанку, то церкви не знайшли”. Отже, місцевий голова колгоспу, знавши про наміри ДРНП, з поспіхом наказав почати руйнування, ніби-то через те, що необхідна деревина для телятника. Зранку він дав розпорядження почати роботи, але місцеві колгоспники відмовилися виконувати поручення. тому вдень, коли всі були на роботі, було пригнано з Брусилова два трактори, і за пів дня церкву було розібрано. В 2001 році, за ініціативи громади села, на місці зруйнованої церкви зведено пам’ятний хрест.
