Початок Пісної Тріоді.

Пісна Тріодь починається з Неділі про митаря та фарисея, яка цьогоріч потрапила на 17 лютого.

Цього дня у нашому храмі звершена Божественна Літургія.  Під час Богослужіння вірянами, на чолі з архімандритом Серафимом, була піднесена молитва про мир в Україні.  По завершенні  Літургії отець-настоятель звернувся до пастви зі словом проповіді, в якій пояснив вірянам, як Господь притчею про митаря і фарисея навчає нас правильній і дієвій молитві.

У текстах Пісної Тріоді зображені плоди смирення, терпіння і любові, які народжуються в чесноти посту і молитви.

Отримала своє найменування Пісна Тріодь головним чином від того, що найважливіші її тексти – канони ранкові та вечірні – по буднях на весь Великий піст складаються тільки з трьох (звідси і назва «Тріодь») пісень.

Богослужбові тексти Тріоді акцентують увагу на тому, що тільки постом, покаянням і молитвою всі сили духовно-тілесної природи людини відриваються від кордонів пристрастей і вступають в найтісніше єднання з Богом. В першу чергу, молитва для людського розуму, особливо покаянна, дає істинне знання, служить для нього справжньою просвітою, «покаянним медом, який віддає помисли і тішить думки». За допомогою молитви розум християнина поступово обожнюється, стає причетним божественним властивостями.

У текстах Пісної Тріоді також зображені духовні плоди, які народжуються в душі подвижника через вдосконалення в чесноти посту і молитви. Найбільш часто концентрується увага на плодах смирення, терпіння і любові. Ці якості народжуються під впливом молитви не окремо, а в гармонійному поєднанні. Згідно Тріоді, християнин, подвизаючись в аскетично-молитовній справі, не заслуговує  (заробляє) обоження, яке є даром Божим, а готується, наскільки це можливо, гідно прийняти цей дар. Бог  Своєю благодаттю проявляє ініціативу в живому процесі взаємного діалогу ведучого до єднання.

Ця подія стосується самої потаємної і неприступною глибини душі. Без відкритості, без молитовного життя людини така зустріч неможлива. Богослужбові тексти Тріоді акцентують, що обоження не є чимось метафоричним, а реальним перетворенням і прославлянням всього людського єства.