Певно, в кожному храмі є зображення картини Страшного суду.  І, мабуть, кожен, заходячи до церкви, з острахом поглядав на ту картину  і шукав, де ж належне йому місце в тій країні мук і страждань, яка відкриється з приходом Спасителя!

Насправді, розповідь Самого Ісуса Христа про Його майбутній Другий прихід і про останній Суд є розповіддю, яка випереджає пролог Великого посту, що починається з Масляним тижнем. Вона запрошує нас самих до вічного життя і показує, якою може бути наша дорога до зустрічі з Христом.

Головне застереження, яке лунає в сьогоднішньому читанні, – не бути байдужим до свого ближнього. Це, насамперед, є умовою нашого майбутнього життя, нашої зустрічі з Христом. Христос же застерігає, що люди,  які не просто іґнорували свого ближнього, а Його й зовсім не помічали, ніколи не побачать Небесного Царства. Христос навчає нас вірити у наші можливості зустрітися з Ним у майбутньому житті, але застерігає – застерігає від помилкових блукань, на які ми можемо наразитися в теперішньому житті.

Саме тому сьогоднішній день не є днем, коли в церкві залякують видінням майбутнього суду. Ні. Це – оптимістичний день, який показує нам, як наступний Великий піст і наше подальше життя можуть відкрити перспективу радісної зустрічі з Христом. Радісної за однієї умови: коли ми навчимося бачити Христа у кожному ближньому і будемо готові прийти до нього зі своєю допомогою.