Свята Церква, готуючи нас до Великого посту, вказала на перший крок  дороги до Бога у притчі про митаря й фарисея – крок викорінення гордині. А цієї неділі вона (Церква), як любляча мати, наводячи притчу Христа про блудного сина, вчить, як виглядає повернення до Бога  через покаяння.

Цього дня у нашому храмі звершено Божественну Літургію, після якої у слові проповіді отець-настоятель розкрив  глибокий моральний зміст  притчі про блудного сина , та наголосив, що її драматична історія вічно повторюється у серцях мільйонів людей у цілому світі.

“Блудний син — це символ кожної грішної душі. За допомогою цієї притчі переконуємося, що ніщо земне не може заспокоїти наше бажання отримати  щастя. Адже щастя і спокій тільки там, де є Господь.”

Притча про блудного сина – одна з найбільш відомих притч Ісуса Христа. Записана у Євангелії від Луки. Сюжет цієї приповісті, на думку багатьох вчених та богословів, у символічній формі ілюструє взаємовідносини між людиною та Богом. Син спочатку відходить, а потім повертається до батька, ніби людина відходить від гріха та повертається до свого небесного Отця.

Господь з радістю приймає в Свої обійми грішника, що кається, який зійшов з погибельного шляху. Немає такої людини у світі, яку б Господь не хотів прийняти до Себе, як люблячий Батько. Людина, подібно блудному сину, стала рабом  пристрасті гріху, що приводить до духовної бідності.

Наближається піст – час покаяння і оплакування своїх гріхів, час, коли Божественна благодать особливо близько заходиться до людей. Принесімо ж плоди щирого покаяння, щоб отримати від Господа прощення наших гріхів і почути від Нього слова радості:

“Возвеселитижеся и возрадовати подобаше, яко … сей мертв бе, и оживе: и изгибл бе, и обретеся”.

– “Веселитися ж і радіти треба, тому що …. він був мертвий і ожив, пропав і знайшовся”.