В день 23-ї Неділі після свята П’ятидесятниці і в день пам’яті великомученика Мини Котуанського  в нашому храмі було звершено Божественну Літургію, після чого настоятель храму виголосив проповідь на тему апостольського і євангельського недільних читань.

Євангельське читання цього дня свовістило нам притчу про милосердного самарянина.  На питання законовчителя «Хто є мій ближній?» Ісус Христос розповів цю притчу: Розбійники пограбували подорожнього, побили його і залишили при дорозі напівмертвого.

Яке тяжке становище! Здавалося, хто може залишитися байдужим, побачивши людину в такому нещасті? Та ось ідуть цією дорогою спочатку священик, а потім левит. Вони чують стогін страждання, бачать людину, яка стікає кров’ю і байдуже проходять повз нього. Хіба можна пробачити таку байдужість? І хто виявляє цю байдужість? Ті, кому найближче відомий закон любові до Бога і до ближнього.

Аж тут зближається самарянин. Ізраїльтяни дивилися на самарян з великою погордою, для них кожен самарянин був грішником, єретиком і біснуватим. Одного разу іудеї з ненавистю промовили до Ісуса Христа : «Чи не правильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» (Ін. 8, 48). Це була велика зневага.

У цій притчі Ісус Христос каже, що зневажений іудеями самарянин, змилосердився над пораненим і не звертав уваги, що цей поранений – єврей. Самарянин перев’язав його рани, полив їх оливою і вином, посадив на свого осла, привіз потерпілого до гостинниці, доглядав за ним, заплативши власникові заїзду за кімнату. З притчі Ісуса Христа про Милосердного Самарянина походить вислів «самарянська послуга».

Закінчивши цю притчу, Спаситель питає законовчителів: «Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?» Законовчитель відповів: «Той, хто вчинив над ним милосердя.» Тоді Христос промовив до нього: «Іди і ти роби так само».

Дух християнської любові не може поєднуватися з бездушною й холодною байдужістю до страждань ближнього. Усі ми – діти одного Отця Небесного. І яка б людина не потребувала нашої допомоги, до якої б нації та віри вона не належала, обов’язок християнина – допомогти ближньому. Чи це буде допомога одній людині, чи цілому народові від іншого народу – це буде милість, достойна заповіді Спасителя про любов до ближнього.

Нехай свята любов до ближнього знайде місце і в наших серцях! Нехай не буде в нас місця для холодної байдужості, згубної для нашої душі! Нехай шлях до нашого спасіння буде вистелений доброчесністю, серед якої на першому місці будуть любов і милість до ближніх! У цьому нехай допоможе нам спасенна благодать Господа нашого Ісуса Христа.