Якщо ви хочете, щоб ваша поминальна записка, яка подається в олтар, була прочитана правильно, пишіть чітким почерком. Краще, коли це будуть друковані літери і не варто згадувати більше десяти імен…
Вона повинна мати заголовок “о здравії” чи “за упокій”. Імена пишуться в родовому відмінку: “кого”. Навіть, коли йдеться про дітей, пишіть повну назву. Не Сергійко, а Сергій. І краще, коли писати церковними назвами. Наприклад, Артемій, замість Артем.Коли пишете імена священиків, згадайте їх сан – протоієрей Іван, ієрей Степан.
Дитина до семи років іменується дитина, від семи до п’ятнадяцти років – отрок чи отроковиця. Не потрібно вказувати прізвища, професії, відношення до рідні, тих кого ви поминаєте. Господь сам розбереться.
Допускається вставити в записку такі слова як “воїн”, “монах”, “подорожуючий”, “болящий”, “скорбящий”, “вагітної” і так далі.
В заупокійних записках відмічають “новопреставлений” (померлий до 40 днів), “пріснопам’ятний”, “убієнний”. Слід мати на увазі, що церква не поминає самогубців.
За тих, кого Церква прославила в образі святих, вже не моляться. О здравії поминають хрещених, які мають православні імена, а за упокій – лише хрещених в Православній Церкві.
Записки можна подавати на Літургію. Першу її частину подають на проскомідію, коли за кожне ім’я, вказане в записці з проскурки витягується частинка. Пізніше вона опускається в Кров Христову з молитвою про прощення гріхів.
Як правило, такі записки священики зачитують перед Престолом.
По закінченню Літургії ці записки читають повторно, на молебнях. Крім того можна окремо подати записку на молебень чи панахиду.