Якщо ви звернетеся до будь-якого “народного” цілителя, то він обов’язково скаже, що на вас навели «порчу». Та ще й підкаже, хто її навів (щоб ви могли потім роками мучитися непереборною ненавистю до цієї людини). Втім, він тут же вас заспокоїть, запропонувавши зняти її, окаянну, методами “народної” медицини, якими він досконало володіє. Тільки не дивуйтеся, якщо після подібного лікування Ви потрапите до психіатричної лікарні.
Поняття “наврочення” і “порча” – не церковні, до християнської віри не стосуються, навпаки – це поняття марновірні.
Марновірство, тобто віра марна, суєтна, що не приносить справжню користь душі людини – це свого роду духовна хвороба, без всякого перебільшення її можна уподібнити наркоманії, і утворюється вона там, де бідніє істинне знання про віру і про духовне життя. Віра без знання дуже швидко перетворюється в марновірство, тобто дуже дивну суміш різних поглядів, де знаходиться місце й ангелам, і бісам, і навіть Господу Богу, але відсутні поняття покаяння, боротьби з гріхом, зміни способу життя.
Забобонно мисляча людина вірить, що її особисте благополуччя залежить від того, наскільки успішно вона зуміє оборонитися від злих сил. При цьому поняття любові Божої, волі Божої, Промислу Божого для неї зовсім далекі. Не знає така людина і не хоче знати, що скорботи і страждання, попущені Богом, є проявом любові Божої до нас – виховним засобом, завдяки якому людина виявляється здатною усвідомити свою неміч, відчути необхідність допомоги Божої, покаятися і змінити своє життя. І не важливо, яким чином ці скорботи нас відвідують: через хворобу чи втрату близьких, або в результаті нещасного випадку, або через намовляння чаклунів.
То це означає, що чаклуни і ворожки реально існують і можуть шкодити?
Так, зв’язок із сатанинськими силами у вигляді чаклунства, ворожіння і замовлянь, цілительства існує з давніх часів і заперечувати його – все одно, що заперечувати наявність самого князя пітьми – диявола. Але ми повинні пам’ятати, що ані чаклун, ані сам сатана не здійснить на нас вплив без попущення Божого, яке завжди має цілком конкретну мету – зміцнення людини у вірі й усвідомлення людиною того, що тільки Бог – наш єдиний Заступник.
Бог премудрий і милосердний, диявол хитрий і підступний. Так, багато прикмет збуваються, ворожіння здійснюються. Але Господь попередив нас: “по вірі вашій нехай буде вам”. У що вірите, те й поведе вас життєвим шляхом, тим і будете керуватися в житті. Це очевидно. Господь щодня і щогодини випробовує міцність нашої віри в життя, у справах і вчинках, через нашу реакцію на події, що відбуваються як з нами, так і навколо нас. Якщо віра опустилася до марновірств, то Господь часто попускає сповнюватися цим прикметам, а чаклунським чарам і наклепам зробити свою дію, для того, щоб напоумити маловірну людину, відкрити їй духовні очі на її гріхи, пристрасті і пороки, очистити скверну. Тільки усвідомити це марновір не хоче, навпаки, гріховний спосіб життя його цілком влаштовує і змінювати його він не бажає. Тому й виникає в нього лукава думка про те, що оскільки сам він людина хороша і не гідна скорбот, то отже хтось псує йому життя. При цьому забобонна людина думає, що якщо одним тайнодійством в її життя увійшли біди і скорботи, то іншою окремою дією все буде знову поставлено на місце, і вона далі заживе розкошуючи тим же гріховним чином.
І тут необхідно звернути увагу на тих, хто поширює подібні марновірства. Відсоток безграмотних бабусь у цій справі малий, в основному це всім відома армія чаклунів, магів, екстрасенсів, парапсихологів, цілителів, астрологів, віщунів, ворожбитів, лжемесій і лжепророків, гіпнотизерів і кодувальників та різного роду сектантів. Якими лише “чудесами” не намагаються ці слуги пітьми підкріпити свої повноваження! Зцілення за замовленням на очах у здивованої юрби, пророкування майбутнього, “вирішення” сімейних конфліктів, любовних проблем тощо. Ніякими методами не гидують для вселяння довіри! Тут і брехня про нібито наявне благословення священиків і навіть архієреїв, але чомусь ніхто не отримує благословення у буддійського лами, у ксьондза або рабина з синагоги. Тут і іконки, і хрестики, і молитви. Та й самі цілителі мають часом досить церковний вигляд.
Часто ці люди відсилають своїх жертв хреститися або до сповіді та причастя. Це дуже тонкий крок, він спантеличує найбільш підозріливу і недовірливу людину. З одного боку, створюється ілюзія співробітництва чаклуна і Церкви, з іншого – нав’язується думка про те, що він у владі добрих, світлих сил, а з третього – досягається власне таємна мета: зневаження й опоганення святині та вселяння магічного підходу до таїнств Церкви. Тобто такого підходу, при якому люди вважають, що Бог зобов’язаний їм допомогти у відповідь на виконання ними певних зовнішніх дій: поставити свічку, прочитати молитву, формально посповідатися, формально причаститися. Стежити за собою, намагатися виправитися, серйозно внутрішньо готуватися до Таїнств Церкви важко, тому простіше формально щось зробити і чекати від Бога чуда. Багато хто хоче познайомитися зі старцями і чарівниками, мріють потрапити до священиків, які роблять вичитки, і все для того, щоб швидше, однією або двома поїздками до таких людей, позбутися від життєвих скорбот. Ми повинні пам’ятати, що такий шлях не приведе нас до бачення своїх гріхів, до покаяння і щирого спілкування з люблячим нас Богом.
Через віру, як відомо, ми віддаємо свою волю тому, кому довіряємо. Бог закликає нас підкорити нашу волю Його святій спрямованій на наше благо волі, тобто намагатися жити за Божими заповідями. Ці заповіді можна порівняти з порадою лікаря. Якщо лікар каже, що при хворому шлунку необхідно утриматися від деякої їжі, то ніхто не вбачає в цьому ущемлення нашої свободи. Так само і Своїми заповідями Бог допомагає нам усвідомити те, що завдає шкоду нашій душі, тобто гріхи, і стриматися від них. Вірячи екстрасенсу, ми самі підкоряємо йому свою волю, в результаті ж втрачаємо нашу свободу. Темні сили через цілителя таким чином дістають доступ забобону в душу жертви. Навіть Бог – Творець і Подавець життя – не порушує свободу нашої волі. “Ось стою і стукаю”, – каже Він, і входить тільки у відкрите чисте віруюче серце. Сатана ж прагне будь-якими шляхами підкорити нас собі, але його стримує Божа турбота про нас.
Чародій віддає свою душу в руки диявола, вже тут, за життя стаючи, на жаль, дитям погибелі і прокляття. Часто вони спекулюють на хворобах і скорботах нещасних людей, розраховуючи, що ті захочуть на будь-яких умовах зцілитися, та ще й швидко. Маскуючись, маги всіх мастей переносять центр ваги всіх дискусій і звинувачень в сторону від себе. Так, наполегливо вкорінюється думка, що є чорна і біла магії. Насправді християнину зрозуміло, що магія одна – диявольська – і ніяких кольорів у цій сфері немає. Екстрасенси посилено виправдовуються тим, що тяжкі наслідки (втрата розуму, душевний розлад, депресії і багато іншого) – це результат некваліфікованих дій екстрасенсів-любителів. Але за цим стоїть не дилетантство, а те, що людина не може без шкоди для себе зустрітися з бісівською силою, подібно до того, як не може без шкоди для себе доторкнутися до дроту під високою напругою. Необхідно зауважити, що якщо навіть людина і не ушкодиться душевно при спілкуванні з цілителями, то, швидше за все, вона набуде такі духовні хвороби, як презирство і ворожнеча до деяких людей, самовдоволення, марнославство, гордість.
Страшне явище служіння дияволові стає в ряд повсякденних. Чаклуни виступають по радіо, на телебаченні. Інші хваляться тим, що вони спадкові чаклуни, що у їхніх дідів навіть росли роги. З афіш дивляться їх зовні пристойні обличчя зі злими, колючими очима. Друкується маса літератури, працюють школи чаклунів та екстрасенсів. Необхідно пам’ятати, що основа їх діяльності – одна, назви, які вони собі придумують – різні.
На закінчення хотілося б усіх вірних чад Церкви закликати задуматись над тим, що багато в чому і ми є винуватцями цієї зростаючої гидоти. Якби кожен вірний християнин хоча б попередив, відрадив своїх нецерковних друзів і родичів від небезпечного кроку або розповів про істинний православний світогляд, скерував би до храму з їхніми бідами в скорботах, то масштаби страшного зростання кількості прихильників сатани не були б такими величезними. А нині виходить, що, використовуючи гріхи марновірства, віру у прикмети і інші речі, що здаються безневинними і нешкідливими, ворог роду людського продовжує свою руйнівну ходу. Надто короткий зв’язок віри в чорну кішку, порожні відра, пристріт, порчу з прямим служінням сатані.
То як же позбутися порчі?
По-перше, геть забути про неї. По-друге, усвідомити, що реальні біди і скорботи, що відвідали нас – від гріховного життя і є дією благодаті Божої, що закликає до покаяння. По-третє, відгукнутися на цей заклик і ввійти в огорожу Христової Церкви, але не на рівні участі в “сеансах” сповіді, а з щирим бажанням зцілитися від своїх гріхів, з наміром сприйняти всім серцем церковне віровчення і благочестя, з бажанням долучитися до благодаті Таїнств Церковних, яка зцілює і відроджує до нового життя у Христі.
Джерело: http://www.kiev-orthodox.org/