Людина потрапляє на небо, і ангел веде її по золотих вулицях повз величезних дорогоцінних будинків. Біля одного величезного палацу людина зупиняється і вигукує:

– Ох, який прекрасний палац, напевно, це мій.

Ангел: “Ні, мій друже, йдемо далі”.

Наступний палац вже трохи менший, але теж гарний. Людина запитує:

– Ох, напевно, це мій?

Ангел: “Ні”.

Наступний палац ще менший, але весь у діамантах, алмазах. Людина:

– Спасибі тобі за цей палац!

Ангел: “Але це – не твій палац”.

 

Підходять вони до покошенного дерев’яного будинку, в якому вікон немає. Людина його навіть не помічає. А ангел каже:

– Ось твій будиночок.

Людина:

– Але … чому так?

Ангел: “Який матеріал подавали знизу, з такого і будували”.