Інколи думають, що святі – це дуже добрі, високо моральні люди з якими приємно спілкуватися. Але це не зовсім так. Святі – це люди особливі, дуже наближені до Бога, а через це і до всіх людей.

Існує однин древній вираз який належить подвижнику ІІ -го століття – авві Дорофею:

«Уявіть собі круг, – казав авва Дорофей, – його центр і радіуси-промені, які виходять із цього центра. Чим далі ці радіуси від центра , тим вони більше розходяться і віддаляються один від одного. І навпаки, чим ближче підходять  вони до центра, тим більше зближуються між собою. Ось тепер нехай круг цей буде світом, його центр – Богом, а радіуси – життєві шляхи людей. І святі, які прагнуть до центра, до Бога, стають ближче і один до одного.

Коли ж віддаляються люди від Бога, то віддаляються  і один від одного. Така властивість любові. Святі – це люди, які особливо люблять Бога і одночасно будь-яку хорошу чи погану людину.

Святого чи святу можна порівняти із  маленьким  дзеркалом у якому відображається світло сонця, і цей відображене світло світить іншим людям. Ми не можемо бачити Бога і не можемо уявити собі Його. Але в святих ми відчуваємо святість –  любов, яку вони випромінюють. Святість святих – це відображення святості Бога.

Багато святих  жили дуже давно. Пам’ять про них передається із покоління в покоління; це Священне Передання, яке зберігається в Церкві.  Ця пам’ять говорить нам про найголовніше –   про сенс життя святих, про те, чому вони святі. Інші святі жили і були прославлені зовсім нещодавно.

Церква особливо і торжественно прославляє святих. Такі прославлення мають місце тоді, коли після смерті подвижника пам’ять про нього, любов до нього і пошана продовжується серед людей. Буває, що люди отримують допомогу у відповідь на молитву до святого. Буває, що тіло святого залишається нетлінним після смерті. Коли проходить деякий час Церква , в лиці своїх ієрархів, збирає все, що відомо про святого і торжественно прославляє його, «канонізує».

В Церкві прийнято розрізняти різних святих. Ми знаємо святих «апостолів» і «євангелистів», які були учениками Ісуса Христа під час Його земного життя; «пророків», які були наділенні особливим пізнанням волі Божої; «мучеників», які загинули за віру, «сповідників», які страждали за Христа, «преподобних» – святих монахів, «благовірних» царів і правителів, «блаженних», які відмовилися заради Бога від псевдорозумного   життя.

Кожний день року Церква особливо відзначає і шанує окремих святих. При хрещенні православний християнин отримує ім’я якогось святого. День пам’яті свого святого православні християни святкують, як «іменини».