Якось під вечір, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов одинадцятилітній син з аркушем паперу в руках.
Прибравши вигляду офіційної особи, хлопчик подав списаний лист мамі. Витерши руки до фартушка, мама почала читати:
Продовжувати читання Любов — безрозрахункова, інакше її не існує
Жив чоловік, який всього боявся. Він боявся темряви, павуків, злих людей… І незабаром зі страху взагалі перестав виходити з дому. Проходив повз мандрівник. Чоловік впустив його на нічліг і розповів про свою біду. Мандрівник йому й каже:
– Є страх, якого боятися не потрібно, і якщо ти його пізнаєш, то ніякий інший страх тебе вже не злякає. Іди, шукай його. А як страшно тобі стане, так ти відразу молитися починай. І хай береже тебе Бог.
І пішов чоловік шукати страх, якого не потрібно боятися, хоча і було йому дуже страшно. Продовжувати читання Про страх Божий…
Сьогодні, в третю неділю Великого посту, в нашому храмі відбулася Божественна літургія. Бажаючі мали змогу причаститися Святих Христових Тайн. Усі прихожани на чолі з настоятелем храму молилися за мир та спокій у нашій державі, за спасіння кожної християнської душі, щоб Господь допоміг нам пройти шлях Великого посту до кінця та насолодитись святом Світлого Хрестового Воскресіння. Продовжувати читання Третя (Хрестопоклонна) неділя Великого посту
– Візьми вазу…
– Взяв.
– Упусти її і подивися, що з нею трапилося.
– Вона розбилася …
– А тепер попроси вибачення і подивись, чи стане вона знову цілою…
“Пробач мені” – це просто слова. НЕ треба вести себе так, щоб потім треба було просити вибачення. Можна попросити пробачення, але при цьому ні краплі не каятися у скоєному. І ціла річ завжди буде відрізнятися від розбитої, як би її не склеювали потім. І не треба виправдовувати себе: Ну я ж вибачився, тобто виконав свій обов’язок . Ця історія не вчить того, що пробачити не можна, а вчить саме НЕ ОБРАЖАТИ. Ставтеся дбайливо до почуттів іншої людини.
Якось один художник намалював картину “Христос біля дверей”. Один з його друзів говорить йому:
– Гарна картина. Але тільки в ній є одна помилка.
– Яка помилка?
– Ти намалював двері, у яких немає ручки.
– Та ні ж. Немає там ніякої помилки. . .Ручка є, тільки вона … лише із зворотнього боку. Бог ніколи нікого не примушує слідувати за ним; Він ніколи не вривається у двері нашого серця, а лише стукає … Чи чуємо ми Його стук? Чи гостинні ми для Бога? Чи впустили ми Його в своє серце? Якщо ні, то є той, хто вривається в нього без запрошення. Лукавий ніколи не церемониться з нами. Нехай же в наших серцях завжди живе Христос, і тоді місця лукавому не буде. Продовжувати читання Відкрийте серце для Бога…