Один хлопець знатних батьків у місті хотів свободи, як і дуже багато підлітків, і залишив вигідне життя вдома. Батько дуже знаний в місті і мати теж. Він поїхав до великого міста. Почалась весна і хлопець якось виходячи з підвалу будинку де завжди ночував. Вийшов на квітник і побачив, що на кухні зібралася родина до вечері : батько, мати, діти – так по домашньому , так затишно. Додає сонце, яке сідає, весна – готуються до вечері. І йому запахло домом, він аж тоді захотів додому. Йому було забагато свободи і він вирішив написати листа матері.

І пише : “Я розумію що ти мене простиш. Ти завжди мене прощала, але тато мабуть не простить, бо я зробив батькові в нашому місті велику кривду, великий сором, але, якби батько був готовий мене простити, то причепіть на останньому дереві нашого саду, яке примикає до колії, білу стрічку”. Продовжувати читання Бог милостивий →