Одного разу один хлопчина попросив свого вчителя пояснити, чи варто випробовувати терпіння іншої людини. Учитель взяв порожню чашу і поставив її учневі на коліна, давши в руки глечик, наповнений водою. Потім попросив учня закрити очі і поступово наповнювати чашу.

Вчитель сказав:

– Випробовуючи терпіння іншої людини, ти наосліп наповнюєш чужу чашу, яка, тим не менш, знаходиться на твоїх колінах. Тому ти не знаєш, коли вона переповниться, і ризикуєш облити самого себе.

Продовжуючи повільно наповнювати чашу, учень запитав:

– Отже, християнин не повинен наповнювати чужу чашу терпіння?

– Не тільки, – відповів учитель, – в тому, що ти оберігаєш свої ж коліна, чесноти і заслуги немає.

– Так що ж він ще повинен робити? – Запитав здивовано учень, не відкриваючи очей.

Учитель зняв з його колін практично повну чашу і, виливши її вміст назад у глечик, додав:

– Християнин повинен також стежити за тим, щоб його чаша на чужих колінах ніколи не переповнювалася.

Отож, намагайтеся не випробовувати терпіння інших. Згадайте, як це неприємно, і, керуючись золотим правилом  моралі, не робіть поганого іншим.