Пасхальний час має чимало богослужбових особливостей та святкувань, пов’язаних із перемогою Христа над смертю.  Одне з найважливіших таких святкувань відбувається у вівторок другого тижня після Пасхи.

В нашій парафії в дні Радониці було звершено заупокійні богослужіння за померлими в храмі, а також на кладовищах парафіяльних сіл: Лопатина, Березанки та Киселівки.

На кожному кладовищі архімандрит Серафим звернувся до присутніх в словах проповіді, пояснивши необхідність молитов за спокій душ померлих в поминальні дні, а також наголосив, що сенс походу на кладовище, — це, перш за все, молитва.

Молитва за померлих – це найбільше і найголовніше, що ми можемо зробити для тих, хто відійшов у світ інший. Загалом, покійний не потребує ні гробу, ні пам`ятника – все це данина благочестивим традиціям. Але вічно жива душа покійного відчуває велику необхідність у нашій постійній молитві, тому що сама вона вже не може творити добрих справ, якими була б в змозі умилостивити Бога.

Ось, чому молитва за близьких, молитва на кладовищі біля могили – обов`язок кожного православного християнина. У певні дні року Церква творить поминання всіх від віку померлих отців і братів у вірі, які удостоїлися християнської кончини, і тих, кого забрала раптова смерть, і які не були представлені у загробне життя молитвами Церкви.

З кожним днем наближається той час, коли і ми, подібно спраглим у пустелі, будемо чекати, щоб хтось за нас щиро помолився. Тож, пам’ятаючи про цей час, творімо молитву за померлих – щоб Господь послав людей, які і за наше упокоєння колись Йому молитимуться.

Тож нехай Всемилостивий Господь упокоїть душі спочилих православних християн та оселить їх в оселях праведних.