Сам Божественний Засновник християнства назвав спільноту своїх послідовників Церквою (εκκλησια), “побудую Я Церкву Свою” (Мф. 16,18). Ця побудова була завершенням земного життя Ісуса Христа, і полягала в тому, що Він дав їй, в особі своїх Апостолів, першу духовну ієрархію, і при цьому вони отримали від Господа обітницю, що Він буде перебувати з ними, тобто зі Своєю Церквою, до кінця віку . Продовжувати читання Що таке церква?
Любов — безрозрахункова, інакше її не існує
Якось під вечір, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов одинадцятилітній син з аркушем паперу в руках.
Прибравши вигляду офіційної особи, хлопчик подав списаний лист мамі. Витерши руки до фартушка, мама почала читати:
Продовжувати читання Любов — безрозрахункова, інакше її не існує
Про страх Божий…
Жив чоловік, який всього боявся. Він боявся темряви, павуків, злих людей… І незабаром зі страху взагалі перестав виходити з дому. Проходив повз мандрівник. Чоловік впустив його на нічліг і розповів про свою біду. Мандрівник йому й каже:
– Є страх, якого боятися не потрібно, і якщо ти його пізнаєш, то ніякий інший страх тебе вже не злякає. Іди, шукай його. А як страшно тобі стане, так ти відразу молитися починай. І хай береже тебе Бог.
І пішов чоловік шукати страх, якого не потрібно боятися, хоча і було йому дуже страшно. Продовжувати читання Про страх Божий…
Третя (Хрестопоклонна) неділя Великого посту
Сьогодні, в третю неділю Великого посту, в нашому храмі відбулася Божественна літургія. Бажаючі мали змогу причаститися Святих Христових Тайн. Усі прихожани на чолі з настоятелем храму молилися за мир та спокій у нашій державі, за спасіння кожної християнської душі, щоб Господь допоміг нам пройти шлях Великого посту до кінця та насолодитись святом Світлого Хрестового Воскресіння. Продовжувати читання Третя (Хрестопоклонна) неділя Великого посту
Легче не ображати людину, чим потім просити вибачення…
– Візьми вазу…
– Взяв.
– Упусти її і подивися, що з нею трапилося.
– Вона розбилася …
– А тепер попроси вибачення і подивись, чи стане вона знову цілою…
“Пробач мені” – це просто слова. НЕ треба вести себе так, щоб потім треба було просити вибачення. Можна попросити пробачення, але при цьому ні краплі не каятися у скоєному. І ціла річ завжди буде відрізнятися від розбитої, як би її не склеювали потім. І не треба виправдовувати себе: Ну я ж вибачився, тобто виконав свій обов’язок . Ця історія не вчить того, що пробачити не можна, а вчить саме НЕ ОБРАЖАТИ. Ставтеся дбайливо до почуттів іншої людини.