Пішов Гусак в город подивитися, чи все там в порядку. Зирк – на капусті хтось сидить.

– Ти хто? – Запитує Гусак.

– Гусениця.

– Гусениця? А я – Гусак, – здивувався Гусак і зареготав. – Ось здорово – Гусак і Гусениця!

Він реготав і трыпотів крилами, тому що такого цікавого збігу йому ніколи не доводилося зустрічати. І раптом замовк.

– А ти чому не тріпаєш? – Запитав він майже ображено.

– У мене нічим, – пояснила Гусениця. – Подивися: бачиш – нічого немає.

– У тебе немає крил! – Здогадався Гусь. – Як же ти літаєш в такому випадку? Продовжувати читання У кожного своє призначення →

Великий Творець створив будинок: гарний будинок з віконцями, дверима і трубою на даху. У цьому будинку оселився невгамовний чоловік.

Одного разу він уявив себе архітектором. «Чому це, – подумав він, – труба, така брудна від кіптяви, така потворна, а розташована на самому видному місці?» Зняв він трубу з даху і відтягнув у підвал, подалі від очей людських.

«А через вікна видно все, що всередині твориться, та й прозирає через них», – і замурував вікна. Продовжувати читання Бог є архітектором нашого життя →

Покаянний канон святого преподобного Андрія Критського відкриває нам ворота Святої Чотиридесятниці.

У перші чотири дні Великого Посту цей канон ділиться на частини і читається на Великому повечір’ї, а на Утрені в четвер п’ятої седмиці читається повністю. Більше ніж 1300 років Свята Церква завдяки цьому твору відкриває нам глибину покаяння. Цей канон можна описати як покаянний плач, що розкриває нам всю безодню гріха. Проникливі слова збентежують душу християнина і пробуджують спрагле серце людини від гріховного сну. Преподобний Андрій майстерно зображає нам великі образи – Адама і Єву, рай і гріхопадіння, патріарха Ноя і потоп, Давида, Обітованну Землю і особливо Христа і Церкву. Продовжувати читання Покаянний канон преподобного Андрія Критського →