Великий Творець створив будинок: гарний будинок з віконцями, дверима і трубою на даху. У цьому будинку оселився невгамовний чоловік.

Одного разу він уявив себе архітектором. «Чому це, – подумав він, – труба, така брудна від кіптяви, така потворна, а розташована на самому видному місці?» Зняв він трубу з даху і відтягнув у підвал, подалі від очей людських.

«А через вікна видно все, що всередині твориться, та й прозирає через них», – і замурував вікна.

«А фундамент-то – такий гарний, міцний, а не видно його зовсім», – і поставив його замість даху, щоб здалеку видно було, який будинок міцний.

Таким чином, будинок виявився переставлений з ніг на голову. Тільки жити в цьому будинку якось незручно стало архітекторові. Сидить він у темряві, замуровані вікна світу білого не пропускають, що навколо твориться, не видно. Шалений вітер розгойдує будинок, що стоїть на даху. Міцний фундамент зверху тисне. Холодно.Грубку не затопиш – дим вивалюється з печі прямо в будинок: труби  немає.

«Все має бути на своєму місці», – нарешті подумав архітектор, замерзаючи від холоду, і пішов шукати трубу. Але не зміг знайти підвалу. І почав тоді архітектор благати Творця про допомогу, щоб привести будинок у початковий вигляд.

Точно так і людина – вважає, що може побудувати своє життя краще, ніж може влаштувати його Бог.