Одного разу могутній король скликав усіх чаклунів, мудреців та жерців свого королівства, жадаючи, аби вони показали йому Бога. Їм загрожувала найстрашніша кара, якщо вони цього не зроблять. Бідолахи у відчаї рвали на голові волосся, не знаючи, що діяти. Тоді з’явився один пастух, який пустив вістку, що може дати собі раду з цим завданням.
Його відразу представили королю. Пастух вивів короля на терасу.
– Подивись на сонце! – сказав він.
За якусь хвилину король затулив очі і вигукнув:
– Ти що, хочеш, аби я осліп?
– Сонце – це лише малесенька частинка Творця, – відповів йому тоді пастух, – ба навіть не одна іскра Його сяєва… Як же ти можеш сподіватися, що твої очі побачать Його самого?