Улюблені, нехай ніхто із нас не зневірюється у своєму спасінні! Гріх не в нашій природі, ми отримали волю і свободу. Ти – богохульник? Можеш стати апостолом. Ти – митар? Можеш стати євангелістом. Ти – розбійник? Можеш здобути рай. Ти – волхв? Можеш поклонитися Владиці. Немає такого гріха, який не загладився б покаянням. Для того Христос і обрав крайні ступені нечестя, щоб ніхто наостанку не мав нічого для виправдання.

Не кажи мені: “Я загинув, що мені залишається робити?” Не кажи мені: “Я згрішив – що мені робити?” У тебе є Лікар, Котрий вище за хворобу; у тебе є Лікар, Котрий лікує одним порухом; у тебе є Лікар, Котрий зцілює однією волею, Котрий і може, і хоче лікувати. Продовжувати читання Завжди потрібно уповати на Боже милосердя. →

Істинна любов не палаюча, нестримна, в ній немає місця кокетству і лицемірству. Істинна любов – це взаєморозуміння, взаємопожертва, взаємодопомога… Коли молоді люди зустрічаються уперше, між ними народжується почуття закоханості. Для того, аби закоханість виросла у справжню Любов, потрібно багато працювати над собою. Коли є закоханість, все навкруги барвиться добром, чуттєвістю, ніжністю… І як гарно, коли через 60 років «молода закоханість» є присутньою у сім’ї. Продовжувати читання Про сімейні негаразди… →

Шляхи Господні несповідимі. Ми ніколи не знаємо, коли Всевишній управить так, що станемо до Нього ближчі й почнемо задумуватися над своїм життям, над своїми гіркими справами. Тому ближнього, який ще вчора потопав у гріхах, не варто засуджувати словами: «Був мерзенним, а оце в святі преться». Залиште це. Бо кому ж, як не грішним, ходити до церкви, адже це – своєрідна лікарня, де Господь лікує душу. А в лікарню, як знаємо, здорові не ходять. Продовжувати читання Не судіть ближнього →

Джерело: odigitriya.com.ua

В одному маленькому містечку жили собі батюшка та матушка. Було у них два сини. Одному 8, а другому 10 років. Господь дарував панотцю добрих парафіян. Усі вони любили свого пастиря і при нагоді старалися запросити до себе на гостини. Саме святкового Різдвяного вечора таким правом вирішив скористатись церковний староста.

У простій хатині, за тим, що Господь послав, дорослі розговлялись після сорокаденного посту. Зав’язались життєві розмови, теми яких хилили на сон малечу, і, щоб остаточно не заснути, хлопці разом із онуком старости вирішили піти поколядувати до сусідів. У зимовому вбранні, немов ведмежата, дітлахи пливли засніженою вулицею містечка. Продовжувати читання Пригоди колядників →

Щодня учень ставив одне і те саме питання:

– Як мені знайти Бога?

I щоденно отримував від свого учителя ту саму таємничу відповідь:

– Ти повинен цього хотіти.

– Але ж я прагну Його усім своїм серцем. Чому ж не знаходжу?

Якось учитель разом із учнем купалися в річці. Раптом учитель вхопив хлопця за голову і занурив його цілого у воду і досить довго не відпускав. Бідолаха у цей час тільки розпачливо борсався, намагаючись вивільнитися.

Наступного дня учитель спитав: Продовжувати читання Знайти Бога… →