Шлюб – це Таїнство, яке освячує союз чоловіка і жінки, в який вони вільно вступають, обіцяючи бути вірними один одному. У цьому Таїнстві освячується сімейне життя, народження і виховання дітей.
Земна любов – все ж тільки образ вищої, Божественної Любові, і, в кращому випадку, ступінь до неї. І якщо вона не освячена, – вона не міцна, перестає підносити людину, в ній відроджується особистий егоїзм. Чоловік і дружина починають бачити один в одному лише засіб до задоволення своїх життєвих потреб, або ж виникає сімейний егоїзм, іноді більш жорстокий, ніж одноосібний. Щоб подолати ці небезпеки, на думку Церкви, потрібна інша любов, якої немає у людей, але яку може дати Христос. У Таїнстві Шлюбу, якщо вступаючі у шлюб вільно підпорядковують свою природну любов любові до Бога і до Церкви, вони отримують дар вищої, благодатної Христової Любові. Народження дитини з точки зору православ’я – нова ступінь в подоланні егоїзму. Тепер двоє вчаться жертвувати собою для третього, але і це потребує допомоги церкви.
Священні тексти стверджують верховенство чоловіка і батька в сім’ї. Але вони також вказують, що це – його велика духовна відповідальність. Чоловікові й батькові належить піклуватися про те, щоб не загубився зв’язок його родини з усією Церквою Христовою. Цей зв’язок – найкраща основа для виховання дітей, оскільки вони будуть відчувати себе, членами деякої громади, що має спільне служіння. Дружина як помічниця чоловіка, особливо в галузі побудови сімейного життя, може бути натхненницею чоловіка, що є істотним у жіночому призначенні.
Християнський шлюб може бути тільки єдиним. Таємниця шлюбної любові в тому, що люблячі цілком віддають себе і своє життя один одному. У цій любові особистість людини не може дробитися, і всеціла шлюбна любов вимірюється вічністю. Тому неприпустимі ні розлучення, ні другий шлюб. Розлучення, згідно слову Христа (Мф. 5, 32), допускається тільки при порушенні подружньої вірності.
Саме таїнство шлюбу складається з 2-х частин – обручення і вінчання. У минулому вони були відокремлені за часом один від одного, обручення здійснювалося при заручинах і згодом могло бути розірване. Назустріч нареченому і нареченій з Вівтаря через Царські Врата виходить священик в святковому облаченні. В його руках – хрест і Євангеліє, він тричі благословляє молодих хрестом. Здійснення Таїнства Шлюбу починається обрученням. Під час обручення священик вручає молодим запалені свічки – символ радості, тепла і чистоти. Кільця для обручення кладуть на престол у вівтарі, що означає благословення їх від Бога на початок нового роду і вічну любов нареченого і нареченої. Після читання молитов священик бере кільце (нареченого) і надягає на правий безіменний палець жениха. Кільце нареченої надіває на її правий безіменний палець. Після цього він ще двічі змінює їх (тобто кільця змінюються господарями тричі – в образ Святої Трійці). Цікаво, що на Русі кільце нареченого (те, яке він дарує нареченій) було золотим, і залишалося у нареченої на знак вірності. А кільце нареченої (яке після обручення залишається у нареченого) – срібним. Зараз дозволяється обручатися кільцями з однакового металу.
Після заручення молоді проходять на середину храму і, тримаючи в руках запалені свічки, стають на розстелений на підлозі білий плат (килимок) перед аналоєм, на якому лежить Хрест, Євангеліє і вінці (наречений стоїть праворуч, наречена – зліва). Перед аналоєм вони підтверджують перед Богом і Церквою добровільність і непорушність свого наміру стати подружжям.
Священик запитує молодих про те, чи вільне їх бажання стати законним подружжям, чи не пов’язані вони обіцянками комусь іншому. Після цього вимовляються три молитви, в яких просять благословення Боже на поєднаних шлюбом, згадуються благочестиві подружні союзи Старого і Нового Завітів. У своїх молитвах Церква вимолює для нареченого і нареченої досконалу любов, однодумність у правді, тверду віру, непорочне життя і дітонародження; при цьому згадується, що Бог від початку створив чоловіка і жінку. Виносяться вінці – пишні корони. Священик дає для цілування нареченому лик Спасителя, після цього вручає Вінець свідкові. Потім повторює обряд з Нареченою, з тією лише відмінністю, що на її вінці – лик Богоматері). Вінець – це одночасно образ вінця Царства Небесного і символ мученицького вінця, так як шлях християнської сім’ї схожий до мучеництва. Він – знак перемоги над пристрастями і нагадування про борг зберігати чистоту. Таїнство завершується триразовим: «Господи, Боже наш, славою і честю вінчай їх!» – Після чого читається уривок з апостольського послання і Євангеліє, яке розповідає про те, як Господь благословив шлюб в Кані Галілейській.
Приноситься чаша з вином – символ життєвої чаші радощів і скорбот, яку подружжя повинне ділити до кінця своїх днів. Священик в три прийоми подає вино молодим.
Після закінчення церемонії священик з’єднує праву руку чоловіка з правою рукою дружини і, покривши з’єднані руки єпитрахиллю, а поверх неї – своєю рукою, веде їх тричі навколо аналоя. Кругове ходіння означає вічну ходу, яка почалася в цей день для подружжя, знак міцності їхнього шлюбу. «Восприми венцы их в Царствии Твоем», – вимовляє священик, потім знімає вінці (бере їх у свідків) і підводить молодят до Царських врат, де вони по черзі цілують спускну ікону Божої Матері , а потім свої вінчальні ікони Спасителя і Божої Матері. Закінчується вінчання виголошення многоліття молодим і вітанням священника.. Після цього привітати молодят можуть рідні та друзі.
У молитвах вінчання випрошується не тільки дарування дітей, але й онуків; є молитва і про батьків повінчаних. Новій сім’ї випрошується добробут, і не тільки для неї, але і для подачі іншим, в нагадування того, що сім’я не повинна бути замкненою в самій собі.