У чоловіка було два сина. Молодший з них сказав батькові: «Дай мені, тату, мою частину спадку, яка мені належить!».

Батько поділив спадок і роздав синам те, що їм належало.

Невдовзі молодший син забрав все, що йому дав батько, і подався до далекого краю. Там він жив марнотратно і розтратив там все своє майно. Якраз тоді настав  у цьому краї великий голод і молодший син, залишившись без драхми, почав бідувати.

Щоб не померти з голоду, молодший син найнявся пасти свиней у одного господаря цього бідового краю. Він голодував, бо господар не дозволяв  їсти навіть того, що їли свині ,чи залишалося після свиней у кориті.

Тоді він, голодуючи і терплячи муки, згадав про свого рідного батька, згадав, що його батько живе заможно, тримає наймитів, має хліба надмір,і слуги його їдять разом з батьком за одним столом. Міркуючи так, молодший син вирішив: «Залишу цей край і піду до батька свого й скажу йому: «Згрішив я, отче, проти неба та проти тебе. Не достойний я вже зватися сином твоїм. Прийми мене, як одного із своїх наймитів» (Лк. 15. 18 – 19).

І молодший син вирушив у дорогу. Коли він був ще далеко, то батько перший побачив його на горизонті. Батька переповнив жаль і він побіг назустріч своєму синові, кинувся йому на шию, почав обнімати та цілувати його.

Син у сльозах каже татові: «Провинився я, отче, проти неба і проти тебе. Я не достойний вже зватися твоїм сином».

Тоді батько каже своїм рабам: «Принесіть сюди найкращу одежу і одягніть його, дайте йому персня на руку і сандалі на ноги. Приведіть найкраще вгодоване теля і заколіть його,  будемо їсти та радіти. Бо цей син мій був мертвий – і ожив, був пропащий – і знайшовся!» (Лк. 15. 11 – 24). І почали всі вдома веселитися.

Старший син працював на полі й надвечір зібрався йти додому. Коли він наблизився до дому, то почув у селі музику і танці. Тоді він покликав одного зі слуг  та питає:

– Що це таке?

А слуга відповідає старшому синові:

– Це ж повернувся додому твій брат. Твій тато звелів заколоти відгодоване теля – бо здоровим його він прийняв.

Розгнівався старший син і навіть не хотів додому йти, бо вважав це несправедливістю.

Тоді вийшов назустріч батько до старшого сина і питає:
– Чому ти не йдеш додому?
А старший син каже:

– Я, тату, стільки років служу тобі, ніколи не порушив твого наказу – ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб я з приятелями потішився. А коли повернувся оцей твій син, котрий проїв, пропив і прогуляв твій маєток з блудницями, то  ти  для нього звелів заколоти відгодоване теля.

Батько каже старшому синові:

– Ти ж завжди зі мною, дитино, і все моє – це й твоє! (Лк. 15. 31). Веселитися і тішитися треба нам, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, був пропащий – і знайшовся! (Лк. 15. 32).

Батько-це Бог. Блудний син – це та людина , яка по своїй гріховності відступає від Бога, але кається і повертається. Бог з радістю приймає покаяння цієї людини, і в Царстві Небесному панує велика радість, бо ще одна душа повернулася до Бога, як той булудний син до батька,  а  не залишилася слугувати тому господарю (сатані), який погубив би душу і тіло цієї людини. Бог радіє душі правидника, але ще більше радіє душі грішника, який кається і  починає слугувати Богу, щоб після смерті йому було не соромно прийти до свого Творця.