Пішов Гусак в город подивитися, чи все там в порядку. Зирк – на капусті хтось сидить.
– Ти хто? – Запитує Гусак.
– Гусениця.
– Гусениця? А я – Гусак, – здивувався Гусак і зареготав. – Ось здорово – Гусак і Гусениця!
Він реготав і трыпотів крилами, тому що такого цікавого збігу йому ніколи не доводилося зустрічати. І раптом замовк.
– А ти чому не тріпаєш? – Запитав він майже ображено.
– У мене нічим, – пояснила Гусениця. – Подивися: бачиш – нічого немає.
– У тебе немає крил! – Здогадався Гусь. – Як же ти літаєш в такому випадку? Продовжувати читання У кожного своє призначення
Сьогодні, у нашому храмі відбулася Божественна Літургія. Настоятель храму, ігумен Серафим, разом з прихожанами молився, щоб Господь дав всім мудрості та витримки для вирішення тої складної ситуації яка останніми днями склалася в нашій країні. Закликав всіх до порозуміння та прощення один одного, також дав пастирське благословіння перед початком Великого посту, прохаючи про щирі та сердечні молитви. 
Колись в одній річці затонув важкий бронзовий дзвін. Інженери докладали чимало зусиль, аби підняти той дзвін, та все було марно. І от один розумний і кмітливий монах теж вирішив спробувати, але забажав, щоб той дзвін віддали йому у храм. Отримавши дозвіл, він наказав зібрати якомога більше стовбурів бамбука. Бамбук усередині порожнистий, легкий, його практично неможливо втопити. Пірнальники один за одним спускали стовбури і прив’язували їх до дзвона.