Молитва за померлих є святим обов’язком кожного християнина, оскільки молитва за живих і за людей, які відійшли із цього світу, є вираженням нашої спільної єдності у Церкві Христовій. Однак, окрім щоденного поминання померлих Церквою встановлені особливі дні спільного поминання – Батьківські суботи.
Сьогодні один із таких днів – М’ясопусна батьківська поминальна субота. В нашому храмі відбулася Божественна Літургія, а після неї панахида. Всі прихожани разом з настоятелем храму молилися за душі померлих.
Історія
Уставом Православної Церкви встановлені особливі вселенські загальні дні поминання спочилих християн. Одним із таких днів є М’ясопусна батьківська поминальна субота, яка завжди припадає на передодні третьої підготовчої неділі до Великого посту. Поминання в цей день визначено стародавнім церковним звичаєм.
Християни всіх часів і народів завжди молилися за своїх померлих. Про це ясно свідчать древні Літургії. Так, наприклад, в Літургії св. ап. Якова є молитви за померлих, які перейшли і в Літургію св. Івана Золотоуста і св. Василія Великого. У зв’язку з тим, що багато хто помирав раптово під час мандрівки, в бурхливих потоках, проваллях, від хвороб і голоду, від пожежі, на війні, від холоду або з будь-якої іншої причини, вони не були поховані за чином Православної церкви, тому що не було можливості поховати їх. З цієї причини Святі Отці і вчителі Церкви, постановили здійснювати спільну пам’ять всіх покійних, прийнявши це від святих апостолів. У цей день належало помолитися і за тих, хто з якоїсь причини не отримав встановленого поминання. Це треба робити тому, що молитва приносить померлим велику користь на небесах. Так, з Божою допомогою, Церква здійснює пам’ять одночасно всіх душ (покійних). Також слід відзначити, що оскільки після суботи (м’ясопусної) буде згадуватися Друге Христове Пришестя, то доцільно сотворити пам’ять душам спочилих рабів, благаючи Милосердного Владику явити їм милість і сподобити їх Царства Небесного під час Страшного Суду Христового.
Святі Отці, знаючи, яке велике полегшення і користь приносить покійним поминання та молитва за їх упокій, повчають здійснювати це соборно. Про велику користь від такого поминання говорив зокрема Діонісій Ареопагіт – «…як корисне душам померлих поминання». Іван Златоуст говорить: «Узаконено апостолами творити перед страшними тайнами поминання спочилих: вони знали, що велика буває від цього користь для спочилих; не даремні моління, не даремні милостині: все це встановив Дух Святий, бажаючи, щоб ми отримували користь один через одного».
Крім молитов за померлих, найбільш дієвий засіб для надбання їм милості Божої – це принесення за них безкровної жертви. У Православній Церкві часточки, які вийнято з просфори в пам’ять померлих, після причастя живих віруючих, опускаються в св. Чашу з молитвою: «Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Дорогоцінною, молитвами святих Твоїх».
Загробна доля грішників полегшується і милостинями убогим. Подачею милостині збільшується число людей, що моляться за спасіння душі спочилого і разом з тим виконують слова Ісуса Христа: «Зробили це (милостиню) одному з цих братів Моїх менших, то зробили і Мені» (Мф. 25:40).
Ми маємо пам’ятати про те, що за померлих треба молитися щиро. Як завзято беремося за справу, коли йдеться про те, щоб когось любого нам – батька, матір, дитину – врятувати в цьому житті від смерті! Велика сила щирої молитви, і яка розрадою є обітниця, що її дає Господь з безмежної ласки Своєї! «Він учинить, – каже цар Давид, – волю тих, які його бояться; заклик їхній почує і спасе їх» (Пс. 145:19). Також і Спаситель говорить до нас: «Якщо перебуватимете в Мені і слова Мої у вас будуть, то чого б ви не захотіли, просіть, буде вам» (Ін. 15:7).