Одна людина прийшла в перукарню. Під час стрижки і гоління заговорили з перукарем про Бога.

Перукар сказав:

– Що б ви мені не говорили, а я не вірю, що Бог є.

– Чому? – Запитав клієнт.

– Достатньо вийти на вулицю, щоб переконатися, що Бога немає. Ось скажіть, якщо Бог існує, звідки стільки хворих людей? Звідки безпритульні діти? Якби Він дійсно існував, не було б ні страждань, ні болю. Важко уявити собі люблячого Бога, який допускає все це.

Клієнт задумався. Коли перукар закінчив роботу, клієнт щедро розплатився. Вийшовши з перукарні, він побачив на вулиці зарослих і неголених людей. Тоді клієнт повернувся в перукарню, запросив перукаря до вікна і, показуючи пальцем на бородатого бродягу, сказав: Продовжувати читання Розмова перукаря і клієнта →

Жив колись в одному монастирі монах. П’ятеро монахів товаришували з ним, а один його недолюблював. І тоді вирішив він піти до іншого монастиря, щоб жити з усіма в мирі. Але в іншому монастирі вже двоє його не злюбили, а вісім стали йому товаришами. Тоді пішов він у третій монастир, але там вже п’ятеро були до нього недружелюбні. І там він не залишився.

Підходячи до четвертого монастиря, він став міркувати і зрозумів, що якщо так і буде шукати місце, де йому буде добре, він обійде всю землю, але швидше за все, так це місце і не знайде. Тоді монах вирішив, що треба просто перетерпіти всі несправедливості з боку оточуючих.

І, щоб не відступити від цього рішення, він написав собі записку Продовжувати читання “Буду терпіти” →

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули… Було так тихо, що чулося як вони розмовляють.

Перша сказала: “Я – СПОКІЙ. Нажаль, люди не вміють мене зберегти… Думаю, мені не залишається нічого іншого як згаснути!…” І вогник цієї свічки згас. Людина втрачає спокій дуже швидко. Щоб зберегти спокій, треба жити в гармонії з близькими та Богом.

Друга сказала: “Я – ВІРА. Нажаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому і впадають у відчай. Дуже шкода, що люди втрачають мене. Людина яка вірить дуже схожа на могутнього дуба, а яка не вірить – на соломинку…” Ледве сказала таке – подув легкий вітерець і загасив свічку. Так само і у маловірних людей – тільки но подує вітерець негараздів, і відразу гасне їхня віра. Продовжувати читання Чотири свічки →

18 лютого Православна Церква святкує пам’ять великого угодника Божого, молитовного заступника, чудотворця та духовного світильника землі Сіверської – святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського (1696). До нашого часу дійшло відносно мало відомостей про життя і діяльність святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського. Першопричиною цього могла бути його незвичайна скромність та християнське смирення. Про його походження та юні роки можна говорити лише на підставі відповідних припущень. Рік його народження невідомий – вірогідно, це був початок 30-х років XVII ст. Також невідоме ім’я, яке було дано йому під час святого хрещення. А місць народження святителя Феодосія в різних історичних джерелах наводиться не менше семи. Серед них і місто Чернігів, і село Сємешково Стародубського повіту Чернігівської губернії, і місто Уланів Літинського повіту Подільської губернії, і навіть Київ. І все ж таки найбільш справедливою слід вважати думку архієпископа Філарета Гумілевського про походження святителя Феодосія із задніпровської, тобто Правобережної України, яка на той час була під Польщею. Продовжувати читання Святитель Феодосій Чернігівський →